PR-стратег Advise-Agency, співзасновник ресторанного консалтингу «Ресторанские» Сергій Дідковський пояснює, що спроба «зарегулювати» ФОПів негативно вплине на українську економіку.
Український стартап Grammarly коштує один мільярд доларів. Вірніше, тепер ця компанія швидше американська, але з засновниками з України. Упевнений, що компанія почалася з якоїсь ідеї, розвиток якої призвело до початку роботи в живильному середовищі – в США. Чому цього живильного середовища немає в Україні? Напевно тому, що Україна – країна експортер мізків, яким тут не завжди комфортно.
Тому що кожен новий уряд бажає обкласти ідею податками і бажано викрутити їй руки. Тому що великі дядьки з великими капіталами вимірюють українську економіку своєю особистою вигодою.
Чому The Independent включив Київ до списку кращих європейських міст для гастротуристів? Тому що держава свого часу проґавили цей ринок і не встигло зрегулювати. Ресторани стали такими завдяки наявності свого конкурентного ринку і мінімальної уваги з боку чиновників.
Звичайно, потім були закиди з боку чиновників в тому, що «ресторани – це ФОПи, і пора закривати лавочку», але швидко з’ясувалося, що красиво їсти і передавати один одному пакети стане ніде.
Чому в Україні разом виникли «продакшени», що знімають відео для світових брендів? Та сама причина. Індустріальним магнатам з їх заводами і пароплавами немає інтересу до постіндустріальної економіки. За часів великої приватизації вони набрали активів, відірвалися від землі і до сих пір не можуть приземлитися назад. Постіндустріальна економіка для них – це те, що не можна помацати руками.
А обкласти ФОПів податками – це помацати можна. Тому що собі – все (податкові пільги, дешеву електрику, дотації), а іншим – «піджопнік». Одним з двигунів американської економіки (це загальна інформація, а не гіпотеза) стало залучення в США кращих умів з усього світу. Почалося під час Другої Світової і триває зараз.
Двигун української політики – експорт мізків, які часто назад не повертаються, залишаючи замість себе бюджетні діри і «гордість за українців». Зараз і завжди багато говорять про те, що ФОПи нахабні, а айтішники «зажрались». А ви коли трудовий кодекс радянського зразка переглянете? А коли зробите прозору податкову?
Чому в першу чергу ви звертаєте увагу на тих, хто намагається вигадувати нові ідеї, робити свій маленький (в ваших масштабах) бізнес і вкладатися в економіку? Якщо ви не в змозі перетворити тендітну українську економіку в хоча б польську, то хоча б відчепіться від дрібного бізнесу.
Більшість (на даний момент) великих виробників одягу, їжі, автомобілів і т.д. в Європі і США починалися як маленькі підприємства, найчастіше сімейні. Адже можна входити в історію, як символ держави, щоб тобі потім пам’ятники ставили, а можна, як персонаж з економічного хоррора бананової республіки.
