В останні дні є кілька заяв українських та міжнародних профспілок про новий законопроект про працю. Мовляв, він обмежує права працівників. Але це не так, пояснює міністр економічного розвитку та торгівлі України Тимофій Милованов.
Наведу один приклад — право працівника розірвати трудовий договір. Сьогодні трудовий кодекс дозволяє працівнику розірвати трудовий договір через письмове попередження за 2 тижні. Так само можна і за новим законом. Але тепер можна попереджати не тільки письмово, а й електронними засобами зв’язку. Тільки потрібно зазначити, якими саме в трудовому договорі (конкретну е-мейл адресу, на яку слід надіслати повідомлення, контакт у WhatsApp тощо).
Згідно з існуючим законодавством, у окремих випадках можна звільнитись раніше ніж за два тижні. Закон надає вичерпний перелік причин: переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, вихід на пенсію, або неможливість проживання в конкретній місцевості, підтверджена медичним висновком, чи з інших поважних причин. Щоправда, критерії поважності причин не встановлено. Також цей перелік є неповним і морально застарілим.
Що пропонується в новому законопроекті? Перелік причин, за якими можна звільнитись раніше ніж за 2 тижні, визначається трудовим договором. Тобто, на основі перемовин між роботодавцем та працівником. Це більш ефективно в сучасному світі, де у кожного можуть бути свої важливі причини.
Також сьогодні працівник може будь-коли розірвати трудовий договір, якщо його умови не виконуються. Так само можна і в новому законопроекті. Та тепер працівник має письмово надати причини, а роботодавець — заплатити компенсацію у 50 денних зарплат. Звичайно, якщо сторони не дійдуть згоди щодо порушення, то спір вирішить суд. Важливо, що тепер працівник захищений компенсацією.
Нарешті, в новому законопроекті дозволяється за угодою сторін обмежити право 2-тижневого звільнення для керівного складу підприємства. На мою думку, це дуже раціональна норма. Раптове звільнення керівництва підприємства може знищити саме підприємство. І сторони мають право обговорити відповідні деталі та компенсацію, наймаючи керівників на роботу, і зафіксувати це в трудовій угоді.
Таким чином при детальному аналізі ми бачимо, що права працівників насправді посилюються. Перш за все, за рахунок більшої гнучкості та компенсації.
Інший приклад — право роботодавця розірвати договір. Деякі ЗМІ поширюють інформацію, що тепер роботодавець має право звільнити працівника за власною ініціативою. І пишуть, що це погано. Та забувають сказати, що сьогодні роботодавець теж може те саме. І що згідно з новим законопроектом, роботодавець має заплатити працівнику за таке звільнення компенсацію. І, нарешті, що така компенсації буде в рази більшою за ту, що платять сьогодні.
Дійсно, як відбувається це зараз? Роботодавець, який хоче звільнити працівника, попереджає його за два місяці та пропонує більше на роботу не ходити, а просто отримувати зарплату. Інколи домовляються посередині: один не має відпрацьовувати два місяці, в другий — платить половину зарплати за один місяць, а не всю.
Як буде згідно з новим законопроектом? Тепер роботодавець, який має попередити про звільнення за два місяці, може просто заплатити подвійну зарплату за цей період і звільнити в той же день. Тобто фактично відбувається те саме, але компенсація тепер гарантована бути за 4 місяці, а не за 1−2, та ще і з відпрацюванням. Період попередження в новому законопроекті залежить від терміну роботи. А компенсація може досягати і піврічної зарплати. Що важливо для людини, яку звільняють? Щоб вона ще кілька місяців ходила на роботу? Чи щоб її швидше відпустили на свободу та заплатили компенсацію за втрачену можливість працювати? Я вірю, що компенсація.
Чому ж профспілки проти? Є кілька причин — політичні та питання влади профспілок.
По-перше, багато профспілок вже підтримали законопроекти, подані Юлією Тимошенко або Наталією Королевською. Сьогодні це представники політичної опозиції. Профспілки не можуть швидко змінити свої політичні вподобання та будуть виступати проти альтернативних законопроектів. Навіть якщо останні хороші.
По-друге, профспілки бояться, що втратять владу. Сьогодні вони управляють державним майном, мають обов’язкові відрахування з фонду заробітної плати (по суті, профспілковий податок на працю), мають право бути присутніми на Кабміні, та, наприклад, блокувати звільнення працівників. У законопроекті про працю жодне з цих питань не піднімається, не відміняється, але і не гарантується. У прикінцевих положеннях є вимога розробити новий закон про профспілки. Також у Верховній Раді є законопроект, що повертає майно від профспілок до держави.
Звичайно, це великі ризики для профспілок, і вони будуть боротись за збереження та посилення своєї влади. Вони мають на це повне право. Та їх боротьба немає жодного відношення до законопроекту про працю та прав працівників. Саме тому в заявах профспілок немає конкретики про новий законопроект, а тільки загальні фрази про проблеми і звуження прав. Коли ми почнемо аналізувати по суті, то виявиться, що законопроект хороший. Він просто осучаснює трудові відносини та створює більше можливостей для співпраці працівників та роботодавців.
