Напередодні відбулось обговорення бюджету розвитку, ви – один з небагатьох, до кого не було багато питань. Таке враження, що на спорт депутати готові виділяти більше грошей, ніж їх просять, – розповідає “ГалІнфо“.
Насправді, мабуть, це так. Тут потрібно розуміти і багато депутатів це розуміють, що спорт – це інвестиція на десятки років в здоров’я. І, по-друге, у всіх фракціях присутні спортсмени, які розуміють куди ми рухаємося, і розуміють, що фінансування спорту є обов’язковим.
Я не знаю, скільки у Львові є аптек, але я хочу, щоб місць для занять спортом було більше. Щоб будь-який містянин міг вийти і займатися спортом, адже це найдешевший спосіб бути здоровим. Я думаю, багато депутатів це все розуміють.
Спорт – це позитивна річ. Якщо в інших сферах є різні “підводні камені”, то спорт – це в першу чергу емоції. В спорті позитивна емоція є щирою, негативна емоція теж є щирою. За це спорт люблять всі.
Хочу акцентувати увагу саме на наявності місць, де люди можуть займатись спортом. Адже є дуже багато різних видів – ігрові, інтелектуальні. Є багато проблем саме з місцем для таких занять.
Безумовно у нас є проблеми з спортивною інфраструктурою. Направду, 30 років вона не будувалась зовсім, спорт це було “50-те питання”. Ми зараз стараємось вийти в пріоритетні питання.
Ми не можемо зараз вирішити нараз ці питання. У нас є багато проблемних моментів, але ми цілком свідомо розуміємо, що основна проблема – це кошти, яких не було для сфери спорту і вона не могла розвиватись.
Зараз наша стратегія – це стратегія інвестицій саме в людей. Ми стараємось через різні програми максимально мотивувати людей, зокрема для того, щоб спеціаліст залишився в Україні, спортсмен не поміняв громадянство, не розпочав виступати за іншу область. Наприклад, за нашою програмою з підтримки спортсменів високих досягнень, кожен з наших претендентів на Олімпіаду отримав на підготовку уже по 270 тисяч гривень.
Це з міського бюджету?
Так. Коли таке було? Ніколи. Ми зі своєї сторони займаємось HeadHunter-ством: якщо ми зробимо хороші умови тут, то сюди потягнуться спортсмени і з інших областей, а що саме основне, ми втримаємо своїх.
Наприклад підняття заробітної платні в ДЮСШ вже дає змогу тренерам, які виховують спортсменів вищої спортивної майстерності, отримувати зарплату під 1000 доларів. Так, є такі зарплати, і такі тренери.
В нас в ДЮСШ 10-15 тисяч приблизно, а деякі тренери, які працюють, мають збірників України, мають досягнення, то до 30 тисяч гривень отримують щомісяця. На мою думку, якщо тренеру заплатити 500$, то він вже за 800$ в Польщу працювати не поїде.
Зазначу, ми є надзвичайно успішні в ігрових видах спорту: гандболі, волейболі, водному поло, флорболі, футзалі тощо. Ми під кожну з наших команд розробили свою інфраструктуру. Мене цікавить наша молодь. Я вважаю, що у львівських командах мають грати львів’яни.
Незалежно від рівня команди?
Якщо у нас буде вибір, вiдповiдна селекція. Ми підтримуємо ті команди, які грають в найвищих дивізіонах, в суперлігах і т.д. Окрім великого футболу, в розрізі професійних команд. Дитячо-юнацький футбол – так.
Наприклад в історії з львівськими Карпатами, які дефакто перестали існувати, наша стратегічне завдання було зберегти дітей. Ми забрали в комунальну власність дитячо-юнацьку спортивну школу, вважаю, це був дуже правильний хід. В розрізі цього ми сказали: “Стоп. Місто допомагає дитячо-юнацькому футболу, але місто нічого не має до професійного футболу”. Бо, якщо ми відкриємо цей “ящик пандори”, то не закриємо його ніколи і всі гроші будуть йти на футбол.
А з іншими професійними командами з інших видів спорту? Ті ж волейбольні “Кажани”.
З ними ми працюємо. Наприклад, вони просили нас спеціальне покриття на підлогу, ми його купили. Зараз їм треба спеціальну “пушку” для подач, ми її теж купимо. Але ми одночасно відкрили в “Клубі ігрових видів спорту” відділення, де готується їх заміна. Нам це також цікаво. Зараз, якщо взяти сучасних Кажанів, то скільки там львів’ян грає? Три? Нам хотілось би більше.
Тут має бути таке партнерство з бізнесом. Наприклад, зараз створили нове ТзОВ “Карпати”. Вони прийшли до нас, що не можуть отримати статус професійного клубу, бо їм потрібна дитячо-юнацька спортивна школа. Ми їм кажемо, ось вам будь ласка ДЮСШ на Вахнянина, підписуйте з ними договір, допомагайте дітям. Така колаборація і дасть в майбутньому дивіденди.
А як у вас налагоджена комунікація з загальноосвітніми школами? В них теж є спортивні майданчики, інфраструктура для занять спортом, але дуже часто вони огороджені і стоять закриті.
Проблема експлуатації шкільних майданчиків, впевнений, буде вирішена. Ми з управлінням освіти про це говорили, що майданчики потрібно відкрити.
З освітою ми взагалі працюємо дуже плідно, адже звідки нам дітей брати як не зі шкіл. Тому і ДЮСШ дуже тісно туди інтегровані. Нам би ще змінити питання розподілу часу в спортивних залах загальноосвітніх шкіл. Адже зараз це роблять директори і звичайно, що вони віддають пріоритет якимось комерційним структурам, аніж дитячо-юнацькій спортивній школі. Наше завдання змінити цю пріоритетність, так, щоб час розподіляло не керівництво школи, а до прикладу профільне спортивне управління. Ми зараз пропрацьовуємо ці моменти. Зараз часто невідомо хто винаймає ці приміщення і незрозуміло якою діяльністю там займається.
Чи є у вас запит допомогти з спортивною інфраструктурою від ОСББ, управлінських компаній, об’єднань громадян?
Звичайно. Ми працюємо зі зверненнями громадян. Виїжджаємо на місце, формуємо плани, що потрібно зробити.
Ми стараємось гармонійно розплановувати бюджет. В середньому ми 10-12 об’єктів за рік здаємо. Управлінням за останні три роки було побудовано та введено в експлуатацію біля 100 об’єктів дитячо-спортивної інфраструктури.
У нас достатньо непогана динаміка і ми не плануємо знижувати темпи. Якщо брати обласні центри України, то думаю, що після Києва ми на лідируючих позиціях. А за кількістю унікальних програм, яких немає більше ніде в України, ми однозначно лідери. До нас приїжджають з інших міст на навчання та консультації.
Водночас не можу не згадати про речі, які вже стали своєрідним мемом, зокрема це будівництво палацу спорту на Сихові, чи шість басейнів, які повинні побудувати у Львові.
Насправді ситуація не така погана, як ви її малюєте. Давайте для початку поговоримо про Палац спорту.
Дійсно. Не знаю, чи коректно мені про це говорити як чиновнику, але ті, хто планував це з самого початку, трошки не розрахували свої можливості. Тоді одразу хотіли щось таке грандіозне і велике. Але тоді і бюджет і розуміння що він буде збільшуватись, здавалось, що це можливо. Починали цю історію з мільярда гривень, потім почали оптимізовувати, побачили, що басейн там неможливо зробити, зменшили до 750 мільйонів. У нас була субвенція в 56 (точно 56?) мільйонів, але насправді на той момент у нас навіть проєкт не був готовий. Ми розуміли, що не можемо ті кошти правильно використати, тому я настояв, що необхідно ті кошти повернути в державний бюджет.
Зрозуміла річ, що великий спортивний комплекс на кшталт Палацу ігрових видів спорту без субвенційних коштів побудований тільки за кошти місцевого бюджету це надзвичайно складно. Хоча, якщо розраховувати на державні кошти, то це реально реалізувати цей проєкт.
А як ви ставитесь до таких спільних проєктів міста з бізнесом, як комплекс “Спартак”?
Це дуже хороша колаборація бізнесу і спорту, але вона класна коли соціум не дурять. Давайте так: соціальну інфраструктуру, до якої відноситься спорт, бізнес просто так будувати не буде. Бізнес, якщо збудував десь спорткомплекс, то йому поруч треба дати змогу побудувати готель. Спорткомплекс – це та річ, яка буде тільки споживати кошти. І ми розуміємо, що соціальну інфраструктуру не буде бізнес будувати і все. Тут пішли по другому шляху, зробили торгівельні площі, торгівельні зони і т.д. Але якщо ми говоримо про “Спартак”, то ми прекрасно розуміємо, що це абсолютно не спортивна споруда.
Не соціально-спортивна?
Так. Дуже правильно не соціально-спортивна. Потім питання з льодовим палацом, який там мав би бути з ковзанкою і т.д. Але коли я побачив цей проєкт, то в мене перше питання було: “А звідки виїжджає той автомобіль що закатує лід?”. І я бачу в їх очах конфуз, вони запланували італійське покриття – пластик. Але не лід в нашому розумінні. Без системи заморожування. Професійно під хокей це неможливо. Ніби зараз цей проєкт вирішили передивитись. Будемо бачити що з того буде.
Давайте повернемось також до вашого питання щодо басейнів. Ініціатива насправді дуже крута, і місто Львів дійсно хоче збудувати ті басейни. Але скажу одне, федерація плавання України, в них є такий пан Шумілін, який займається розвитком інфраструктурних об’єктів, то він говорив, що у Львові на душу населення найбільша кількість води у всій Україні. У Львові насправді є басейни. Різної форми власності, але є. Тільки шкільних басейнів управління освіти реконструювало 18.
Друге питання, зараз з’явився інвестор. Не можу сказати хто, але ми вже ходили до міського голови, місто готове надати йому земельну ділянку для побудови басейну. Як на мене інвестор дуже потужний, ми вже досягли консенсусу, як зійдуть сніги, він почне робити відповідні виміри.
Це один з запланованих шести басейнів?
Так. Я вам навіть скажу де ця ділянка. Це Хуторівка ближче до УКУ. Думаю, що все зростеться і є вже попередні домовленості. Як би не було, але знайти інвестора, який збудує басейн це дуже круто в наш час.
І це не буде черговий SportLife чи “Спартак” ?
Абсолютно ні. Це буде спеціалізований басейн під плавання, водне поло. Це буде серйозна спортивна база в якій перша складова – це саме спортивна.
Таким чином коштами бізнесу закриємо питання одного басейну, залишиться ще п’ять. Таким шляхом ми і будемо далі йти. Місто не зможе це все побудувати, але ми говоримо про інвесторів. Я впевнений, що це вдасться.
Чи маєте якусь інформацію про стрілецький комплекс на СКА, де займались наші лучники?
Це підпорядкування міністерства оборони. Але наскільки я знаю, в них готовий проєкт, і кошти міністерство оборони готове виділяти. Не знаю наскільки швидко це планують робити. Будемо бачити.
Пригадую ще один мега-проєкт – заявка на участь в Олімпійських іграх – 2030 року. Що з заявкою?
Ми готуємо цю заявку. Зараз ми надіслали лист на Міжнародний олімпійський комітет що ми збираємось це зробити.
Насправді наше перше завдання це не дорослі Олімпійські ігри, а юнацькі Олімпійські ігри. Львів реально може на це претендувати. Льодові види спорту може закрити ковзанка в Новояворівську, дай Бог з’явиться ще на “Спартаку” взагалі буде круто. Єдине, що ми будемо потребувати це санно-бобслейна траса, вона колись була запроєктована у Винниках і у нас там є інвестори, які думаю, якщо таке питання постане, то можна буде з ними розмовляти. Все решта ми можемо спокійно проводити.
Це загалом хороші наміри голови, він прекрасно розуміє, що якщо ти будеш проводити юнацькі або навіть дорослі Олімпійські ігри, то це в першу чергу інвестиції для міста, це інфраструктурні об’єкти, кошти для міста.
Я вважаю що людей треба оцінювати за цілями, які вони ставлять перед собою. Хтось з того може посміятись, але я б не сміявся. Я впевнений, що ми можемо.
Колись сміялись, що ми ЄВРО – 2012 не проведемо.
До речі так. Сміялись з Євро. А ми ще ж “Арену Львів” зараз маємо дякуючи ЄВРО. Класний великий об’єкт, ми його називаємо Mercedes на спущених колесах і без двигуна. Але об’єкт хороший, не зданий в експлуатацію і з величезними боргами. В принципі було б його логічно місту віддати. Ми навіть готові, але щоб без боргів. Але нам поки не можуть такої цифри запропонувати.
Тобто місто готове забрати “Арену Львів” в управління?
Так. Ми завжди про це говорили, що якщо нам віддають його з нульовими боргами, то ми готові забирати цей об’єкт. Насправді навколо таких стадіонів повинне бути життя. Якщо там побудувати декілька залів, запустити туди спортивні школи, спортивні організації, транспорт, то життя там буде.
Ми б залюбки забрали і спорткомплекс СКА, якби міноборони нам його віддало. Насправді це дуже круто. Це спортивна споруда, яка закрила б 80% всієї потрібної для Львова спортивної інфраструктури.
Які ваші плани саме на цей рік?
Перш за все це реалізація наших програм у повному обсязі. В першу чергу ми маємо закінчити ті об’єкти які ми вже розпочали. А такі великі проєкти, як “Палац спорту” потерпимо ще трошки.