Ви спілкуєтеся з кимось з півгодини, але десь після перших п’ятнадцяти хвилин розмова вже починає заходити в нікуди.
Ви оглядаєте кімнату, відчайдушно намагаючись знайти шляхи відступу від цього нудного монологу, але не можете придумати ввічливого способу піти. Зітхаєте і залишаєтесь на місці, вирішивши витримати це випробування, аби не здатися невихованим.
Можливо, ви й самі про це раніше підозрювали, але тепер це офіційно підтверджено науковим дослідженням: розмови рідко закінчуються тоді, коли цього хочуть самі співрозмовники. Так, дослідження виявило, що всього близько 2% всіх розмов закінчуються тоді, коли обидва учасники цього хочуть.
Експерти провели два невеликих дослідження, щоб дізнатися різницю між тим, скільки тривають розмови між двома людьми в середньому та тим, скільки учасники насправді хотіли б, аби вони тривали.
Автор дослідження, Адам Мастроянні, надихнувся ідеєю, відвідуючи вечірки, коли навчався в Оксфордському університеті, Великобританія. Являючись сьогодні доктором психології Гарвардського університету, він заявив, що боїться ходити на вечірки, бо може застрягти в розмові з кимось і не мати ввічливого способу закінчити її. Потім він подумав: «А якщо ми обоє застрягли в цій розмові, оскільки помилково думаємо, що наш співрозмовник хоче продовжувати спілкуватися?». Виявляється, Мастроянні був недалеко від істини.
В ході першого дослідження 806 учасників попросили згадати свою останню розмову з кимось. Майже 80% розмов були з партнером, другом або іншою близькою людиною. Понад 66% учасників повідомили, що під час їхньої розмови був момент, коли вони відчували, що хотіли її закінчити.
До того ж, вони отримували менше насолоди від таких розмов, показало дослідження. Учасники, які зізналися, що був момент, коли вони вже хотіли закінчити розмову, насолоджувались розмовою менше, ніж ті, хто сказав, що їм не вистачило часу закінчити розмову як слід (4,7 із 7 за 7-бальною шкалою проти 5,66 з 7).
В ході другого дослідження 252 незнайомців запросили до лабораторії, де дослідники спостерігали за їхніми розмовами. Парам пропонували говорити від однієї до 45 хвилин, а потім їх приводили в окремі кімнати для співбесіди.
Результати були майже ідентичні першому дослідженню, а саме: понад 68% учасників повідомили, що під час розмови був момент, коли вони хотіли, щоб вона закінчилася. Ця група також менше раділа таким розмовам.
Ця частина дослідження дозволила науковцям почути обидві сторони історії, тому вони зібрали більше даних про те, що кожен учасник думав про іншого з точки зору бажаної тривалості розмови.
Виявилося, що учасники неправильно оцінювали бажану тривалість розмови свого партнера у 63% випадків. Це свідчить про те, що вони майже не мали чіткого уявлення, чого насправді хотів їхній партнер, пояснив Мастроянні.
Намагаючись бути соціально ввічливими, люди можуть боятись завершувати розмови тоді, коли їм цього насправді хочеться, говорить Мастроянні. Розмовляти з кимось – це все одно, що їздити на автомагістралі, додав він. Люди можуть виїхати з траси на будь-якому виїзді, але не можуть зупинятися, коли їм заманеться, оскільки можуть в’їхати в інші машини або загорожу. Потрібно почекати відповідного часу для виїзду, і виявляється, що відстань між цими виїздами може бути досить довгою, додав Мастроянні.
Дослідження піднімає важливі питання щодо ведення розмов з іншими людьми та відкриває двері для вивчення того, як краще брати участь у дискусіях. Якщо ви хочете, щоб розмова закінчилася, експерти рекомендують повідомити іншій людині, що вам потрібно йти, і сказати щось позитивне відносно вашої розмови. Якщо хтось скаржиться на якусь сферу свого життя, достатньо всього сказати, що ви сподіваєтесь, що у них все налагодиться.
Хоча більшість учасників обох досліджень зізналися, що в ході розмови наставав певний момент, коли їм хотілося її закінчити, були й такі, хто хотів, щоб розмова тривала довше. Якщо ви, як правило, потрапляєте в цю категорію, рекомендується приділяти пильну увагу мові тіла свого співрозмовника, щоб зрозуміти натяки на те, що вони готові попрощатися. Це схоже на те, як професійні та успішні гравці в покер «читають» своїх опонентів. Розуміння мови тіла в поєднанні зі знанням основних стратегій часто дає їм достатньо інформації, щоб знати, коли покинути гру або поставити на кон усе. Згідно з дослідженнями, мова тіла передає близько 55% інформації при спілкуванні.
Тож, якщо ваш співрозмовник закочує очі, не дивиться вам в очі або не реагує на те, що ви говорите, скоріше за все, пора закінчити розмову. Мастроянні зізнався, що сам частіше закінчує розмову першим, опираючись на розуміння того, що зможе поговорити з цією людиною ще не раз.
Мастроянні заявив, що у майбутньому він зацікавлений провести дослідження, щоб зрозуміти, коли для людей є соціально прийнятним залишити розмову, та як проходять розмови в групах, що складаються з більш ніж двох людей.