Прихід до влади на більшій частині території Афганістану релігійно-радикального руху ТАЛІБАН є на сьогодні в центрі уваги і засобів масової інформації, і міжнародних політичних середовищ. Чому саме?
Бо 1) важко зрозуміти, як можна було так швидко прийти до влади в країні, політичну й військову підтримку якій тривалий час надавали США та їхні союзники ?; 2) який вплив матиме зміна влади в Афганістані на геополітичну ситуацію в Центральній Азії, інших ісламських державах і чи не спричинить нову хвилю масових міграцій, яка може докотитися і до України, і до інших європейських держав?
Щодо першого питання, то приклад Афганістану засвідчує: ні моделі комуністичного режиму, який намагався нав’язати цій країні ще кремль, ні ліберальної демократії, яку просуває Захід, не можуть знайти сприятливий ґрунт в усьому світі. Бо є різні етнічні, релігійні та історичні традиції. А тому більшість населення Афганістану обрала модель особливої ісламської демократії, яка буде побудована на засадах шаріату, релігійного радикалізму, але без жорсткої одноособової диктатури.
Але чи все населення Афганістану однозначно сприйме цю модель? Очевидно, що ні. І тут, як і в багатьох інших питаннях, треба звернути особливу увагу на етнічну та релігійну географію Афганістану. А вони засвідчують: ТАЛІБАН – це особливий релігійний рух сунітського спрямування, який тотально підтримує лише етнічна більшість країни – пуштуни. Але пуштуни становлять не більше 50% населення. В північно-східних районах Афганістану переважають таджики (близько 25 % населення), північних – узбеки й туркмени (понад 10%). Ще близько 9 % населення – хазарейці-шиїти, споріднені з персами-іранцями.
Чи можуть таджики, узбеки й туркмени підтримати ТАЛІБАН? В принципі так, але за умов особливої домовленості, тобто серйозного представництва в уряді чи інших органах влади. Реалізувати це буде складно, про що свідчить той факт, що син легендарного лідера афганських таджиків Ахмад Шаха Масуда, який у свій час здобув багато перемог над радянським експедиційним корпусом, заявив про свою опозиційність до ТАЛІБАНУ. Так само, як і колишній віце-президент таджицького походження. Тому утвердитися ТАЛІБАНУ в північних й східних районах Афганістані без підтримки таджиків й узбеків буде складно. Якщо ж талібам все ж вдасться схилити на свій бік таджицьке й узбецьке населення, то це стане величезним викликом для режимів в Таджикистані й Узбекистані. Особливо в Таджикистані, бо це неконсолідована й економічно слабка держава. Чи зможе цим режимам допомогти Росія? Не дуже (складний кордон, нестача ресурсів). А тому, якщо ідеї ТАЛІБАНУ стануть популярними серед таджиків та узбеків, а вони приваблюють не лише релігійними, але й деякими соціальними підходами, то протистояти ідеям ТАЛІБАНУ в Центральній Азії буде складно. Реальним може бути і вплив ТАЛІБАНУ на російські ісламські регіони. Тому путінський режим мобілізовує всі свої резерви і розглядає різні варіанти впливу на ситуацію. Через залякування Європи ТАЛІБАНОМ він навіть може зміцнити частково на європейському рівні своє міжнародне становище.
Які ще міжнародні наслідки може мати перемога ТАЛІБАНУ? Це насамперед різке загострення взаємин з Іраном (через переслідування шиїтів-хазарейців), можливо навіть і з Туреччиною. Чи можливий економічний крах ТАЛІБАНУ? Очевидно, ні, бо його підтримуватиме Катар, ОАЕ, частково й Саудівська Аравія. Економічно зайти в Афганістан за певних умов може й Китай.
Отже, загалом маємо новий міжнародно-політичний прецедент, який може згодом суттєво вплинути на розподіл в світі політичних сил.
Мирослав Дністрянський, доктор географічних наук, професор кафедри географії України Львівського університету ім. І. Франка