Про це повідомив очільник ЛОВА Максим Козицький.

“Шахта стала братською могилою для понад 3500 наших земляків. Розстріли, катування, а далі людей кидали до соляної копальні.

Відбувались масові вбивства, серед жертв комуністичного терору були в’язні Перемишльської в’язниці. Також у шахту скидали мертвих людей з навколишніх тюрем.

Так відступала радянська влада у 1941 році. У той жахливий червень лише за тиждень на заході України вбили 22 тисячі людей”, – зазначив він.

Під час страчування, щоби приглушувати постріли і крики мордованих, безупинно працювали двигуни. Спершу жертв розстрілювали, а коли катам забракло набоїв їх били дерев’яними молотами для трамбування солі та напівживими кидали до шахти.

Зі свідчень очевидців:

“Вхід до шахти був засипаний жужелем, закладений дерном. Під ними були дерев’яні бруси. Коли їх розгорнули – вжахнулися! Вся шахта була закидана людськими тілами. Зверху лежала молода жінка. Відрізані груди, розпорений живіт, страшно побита голова. Біля неї лежала дитинка. Слідів побоїв на дитинці не було, видно засипали її живою. Верхні тіла, які недавно кинули в шахту, ще не роз’їла соляна ропа. Нижні, котрі першими знайшли смерть у соляних надрах землі, вже розклалися. Змішалася соляна ропа з тілами і кров’ю людей. Тоді той жах застиг у моїх очах, скував моє тіло, заморозив душу”.

Вже після війни радянська влада, щоби затерти пам’ять про звірства та катування на території, де здійснено злочин облаштувала санаторій і школу-інтернат.

“2022 рік. Внуки НКВДистів повторили репресії – розстріли, катування, спалювання. Братські могили у Бучі, Ірпені, Маріуполі, Лисичанську.

Історія нам вкотре показує, хто впродовж століть знищує український народ.

Ми пам’ятаємо усі жертви. Зараз боремось за те, щоб це більше ніколи не повторилось, а ініціатори і виконавці отримали належне покарання. Не забудемо. Не пробачимо.

Вічна пам‘ять жертвам Саліни та усім невинно убієнним українцям”, – додав Максим Козицький.