До своєї незалежності Україна йшла довгим шляхом. Її початком є існування Антської держави, державного об’єднання полян Русі, згодом об’єднання Руської держави з центром у Києві. З розпадом Київської держави традиції державності перейшли до Галицько-Волинського князівства. Далі було Литовсько-Руське велике князівство, у складі якого Київська і Волинська землі користувалися значною автономією.

У XVII ст. на території сучасної України починає формуватися Козацька держава. Понад сто років козаки боролися за незалежність України, але досягти її їм так і не вдалося. У XVIII ст. український народ втратив свою державність та опинився у межах двох імперій – російської та Австрійської на наступних двісті років.

У XIX – на початку XX ст. зароджується і розвивається український національний рух, який привів до Української революції 1917-1921 pр. та відродження української державності. Формується Центральна Рада, яка своїм ІІІ Універсалом проголошує про створення Української Народної Республіки, а IV Універсалом оголошує незалежність УНР. У 1919 році Акт Злуки засвідчив соборність українських земель. Однак УНР як держава проіснувала не довго. Український народ втратив шанс мати власну державу до кінця ХХ ст.

Після серпневого путчу в москві позачергова сесія Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року проголосила незалежність України та створення самостійної держави – України. Це означало, що Українська держава має свою неподільну й недоторканну територію, на якій діють виключно Конституція і закони України.

Повну державну незалежність Україна здобула після проведення загальнонаціонального референдуму 1 грудня 1991 року, коли за її незалежність висловились 90,32% громадян.

Цього року найбільше національне свято є як ніколи особливим і тривожним, адже саме 24 серпня виповнюється пів року, як Україна протистоїть повномасштабному вторгненню росії.