Мешканці сіл Нижня та Верхня Яблунька, Шандровець та Боберка на Львівщині вимагають, аби їм зробили дорогу. Під час дощів шлях розмиває водою. Тож виїхати до центру своєї ОТГ або найближчого міста селянам стає непросто. Також це ускладнює доїзд екстрених служб.
Більше про це дізнавалося Суспільне.
Села Нижня та Верхня Яблунька, Шандровець та Боберка тягнуться аж до кордону з Польщею. Їх об’єднують понад 20 кілометрів спільної дороги. І якщо в Нижній Яблунці асфальт ще є, у сусідньому селі починається глиняний тракт. Житель села Шандровець Богдан каже, після дощів важко проїхати.
Автобус у цих селах, за словами місцевих, їде двічі на день. Та якою буде кінцева зупинка, залежить від погоди. Самі ж селяни створили у соцмережах групу “Дорога виживання”, де публікують фотографії непроїзних вулиць.
Крім того, для жителів декількох сіл ускладнився доступ і до медпослуг. Так у селах Боберка та Шандровець декілька місяців тому закрили амбулаторію та фельдшерсько-акушерський пункт. А у селі Нижня Яблунька збудована декілька років тому амбулаторія так і не відкрилася для відвідувачів. Відтак, жителі кількох сіл поїхали у центр своєї територіальної громади – селище Бориня – вимагати дорогу та вирішення питання з амбулаторіями.
“Швидка” не може доїхати, тому що стан дороги не дозволяє “швидкій” проїхати. То не цьогорічна проблема. Щороку навесні отака ситуація виникає вже третій рік. Щоб доїхати з Яблуньки у Бориню – нема чим. Тобто, треба їхати до початку Борині, де поворот на Турку. Звідти чимось, якось добиратися в Боринську лікарню до сімейного. А потім знову – з Боринської лікарні, щоб заїхати на Турку. Ну, коротше, треба цілий день, щоб потрапити до сімейного”, — пояснює житель села Боберка Володимир Пиріг.
Така ситуація з медзакладами склалася після реформи децентралізації. Села, які відійшли до Боринської ОТГ, обслуговує Турківська лікарня. Однак з часом цей медзаклад вирішив скоротити кількість амбулаторій по селах.
“Справа в тому, що, так скажемо, то на території нашої громади. І ми запропонували такий варіант, що якщо жителі тих сіл будуть зареєстровані у нас в лікарні, то ми зможемо тоді розглянути питання і ФАПу, і амбулаторії. В нас є збудована амбулаторія, яку треба запускати. А люди не зареєстровані в нас”, — каже директор Боринської районної лікарні Ігор Маркін.
За словами Ігоря Маркіна, щоб знову відкрити амбулаторію чи ФАП у гірських селах, треба щоб 2000 людей переуклали декларації з медиками Боринської лікарні. Наразі охочих близько трьохсот, каже він.
А от за дорогу відповідає обласний департамент дорожнього господарства, пояснює голова Боринської селищної ради Михайло Шкітак.
“Загальна протяжність від Борині до Боберки – 27 км. Туди ми кошти вкладати не можемо. А на цей рік в нас на дороги взагалі коштів немає. Будь-яких. Нуль. В нас стоїть нуль. Шість листів ми тільки за цей рік написали в департамент дорожнього господарства”, — говорить Михайло Шкітак.
Тим часом у Львівській ОВА кажуть, що знають про проблемну дорогу. Однак грошей на її капітальний ремонт в обласному бюджеті немає, каже заступник директора департаменту дорожнього господарства Микола Одиноцький.
“Враховуючи, що це гірська місцевість і складні суглинні ґрунти, з ремонтом доріг — це понад 1 мільярд гривень. На сьогодні обстежено дану дорогу, підготовлено мінімальні заходи, які треба виконати, щоб зробити дорогу проїзною. Це – грейдерування, підсипка гравійним матеріалом цієї дороги”, — зазначає Микола Одиноцький.
За словами посадовця, вже визначили підрядника. Роботи розпочнуть, як тільки ґрунт підсохне.
