Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Наша наукова група працює з полімерами спеціального призначення. Свого часу тенденція в науці почала зміщатися до полімерів медичного призначення, ми не стали винятком. У передових країнах, вже кілька десятків років практикується метод вологого загоєння ран, при якому використовують гідрогелеві полімерні пов’язки. Спочатку ми розробили гідрогелеву армовану поліакриламідну пов’язку, яку впровадили в Києві на підприємстві Укртехмед. В межах цієї розробки ми накопичили досвід, зрозуміли слабкі сторони. Наразі створюємо лікувальні гідрогелеві пов’язки на основі природних полімерів. Зокрема, альгінату натрію з бурих водоростей та пектину, який отримуємо з яблук», – розповів доктор хімічних наук, доцент кафедри органічної хімії НУ «Львівська політехніка» Володимир Самарик.

Використання природних полімерів суттєво виділяє вироби з-поміж аналогів не лише в Україні, а й світі. Адже більшість фірм, які випускають сучасні пов’язки, виробляють їх із синтетичних матеріалів.

Пов’язки втамовують біль, а також слугують як антибактеріальний, протизапальний і кровоспинний, регенеративний засіб. Учений наголосив, що спостереження свідчать, що використання гідрогелевих пов’язок у середньому на 30%, а часом і на 50% пришвидшувало загоєння післяопераційних швів.

Від початку повномасштабної війни науковці університету разом зі студентами виготовили та передали у прифронтові лікарні й медичні частини понад 230 тисяч таких пов’язок. Виготовляти їх доводилося у різних аудиторіях, бракувало матеріалів, місця та обладнання, що сповільнювало процес. Львівська ОВА виділила для НУ «Львівська політехніка» 700 тис. грн на обладнання та допомагає виробникам пов’язок із сертифікацією. Благодійники ж допомогли з ремонтом приміщення та закупівлею сировини для виготовлення лікувальних пов’язок.

«Зараз ми переїхали в нове приміщення, де тепер маємо модернізоване обладнання. Пілотну установку розробили механіки і студенти-хіміки Львівської політехніки. Якщо раніше в нас цикл виготовлення тривав п’ять днів, то зараз скоротився до трьох. Це більш наукова установка ніж виробнича, але за місяць на ній можна зробити 35-40 тисяч пов’язок», – додав Смарик.

Працюють над виготовленням пов’язок 7-10 молодих політехніків під керівництвом чотирьох вчених. Часто допомагати приходять волонтери, які відповідають за окремий сегмент. Наразі пов’язки не продаються, але військові частини можуть заповнювати запити, щоб отримати їх. Для цього потрібно звернутися в Інститут хімії та хімічних технологій Львівської політехніки. В університеті розповідають, що спочатку безпосередньо працювали близько з 30 військовими частинами, але зараз налагодили співпрацю із волонтерськими центрами.