Львів’яни бачать і ремствують, що очільник Львова розпоряджається міською скарбницею фривольно, наче своєю власною. А відомі громадські діячі міста переконують, що Андрій Садовий здебільшого витрачає податки львів’ян там, де йому персонально вигідно, а не там, де найбільш необхідно для мешканців міста.
Не активісти єдині переймаються господарською діяльністю міського голови, дуже схожою на непрозору. У липні 2024 року Вищий антикорупційний суд України зобов’язав Національне антикорупційне бюро розпочати повторне кримінальне провадження стосовно господарських зловживань очільника Львова. Посадове надужиття Андрія Садового вірогідно стосується продажі земельної ділянки у промисловій зоні «Рясне-2», що спричинило збитки для міської казни на суму орієнтовно 90 мільйонів гривень.
Андрій Садовий, якого нині підозрюють у корупції, в далекому 2019 році подавався у президенти із запевненнями, що буде нещадно боротись саме з корупцією. Претендент на президентську посаду обіцяв, що в разі своєї перемоги ліквідує увесь силовий блок, який займається розслідуванням економічних злочинів. У який же спосіб Садовий мав намір подолати корупцію без спеціалізованого антикорупційного силового блоку? А в ніякий. Ось у цих пустопорожніх обіцянках і заховані його, на мою думку, лицемірство та недобросовісність.
Балотуючись у президенти, Андрій Садовий дав громадянам України 530 обіцянок, які мали би кардинально покращити життя виборців. Однак згодом, будучи від початку президентських перегонів прихованим політичним спойлером, Садовий зняв свою кандидатуру і пішов підтанцьовувати до ще одного спойлера, до кандидата у президенти Анатолія Гриценка. Відповідно, що Садовий навіть і наміру такого не мав виконувати решту своїх оманливих передвиборчих обіцянок, яких набралось 331.
Боротьба львів’ян із безгосподарністю міського голови
Мешканці вулиці Льняної роками оббивали владні пороги з клопотанням стосовно її ремонту. Остаточно переконавшись, що підлеглі Садового, як і сам міський голова їх не чують і на їхні клопотання не зважають, мешканці, аби привернути увагу несумлінних чиновників, створили електронну петицію з питання проведення ремонту їхньої вулиці. Петиція набрала 508 голосів.
Автори петиції повідомили, що вулиця Льняна є ґрунтовою і ніколи не мала твердого покриття. За всі 18 років владарювання у місті Андрій Садовий не спромігся покласти асфальт на вулиці Льняній, бо, вірогідно, не мав приватного або політичного інтересу.
Внаслідок безгосподарності міського голови на вулиці Льняній утворились вибоїни і пагорби з ґрунту. Під час дощової погоди дорога стає непрохідною, там утворюються калюжі та багнюка, а в суху пору − здіймається пил, яким люди змушені дихати.
Автори петиції звернули особливу увагу на факт, що вулицею користуються маломобільні групи населення: сім’ї з дитячими колясками, літні люди, а також особи з обмеженими можливостями, які перебувають під опікою Згромадження отців-оріоністів УГКЦ, розташованого навпроти на вулиці Лінкольна.
Відсутність твердого покриття створює чималі труднощі для їх пересування, особливо під час негоди, що порушує основні принципи доступності та інклюзивності, передбачені рішенням Львівської міської ради «Про створення сприятливих умов для забезпечення інклюзивного середовища, доступності для маломобільних груп населення та інклюзивності об’єктів інфраструктури, комунальних будівель, будівель громадського та житлового призначення МТГ», які Андрій Садовий та Ірина Маруняк, головна уповноважена з питань міської доступності, не виконують у районі вулиці Льняної внаслідок персонального службового недбальства і халатності.
Небезпечна депутатська комісія якоїсь безпеки
27 листопада відбулось засідання постійної депутатської комісії з питань законності, депутатської діяльності, свободи слова і безпеки. У назві комісії не уточнено безпеки від чого саме. І комісія не схожа на комісію. Це швидше тандем двох осіб: Уляни Пак від «ЄС» і Юрія Мельника від «Самопомочі». Особливо кумедними стають ці депутати, коли очільниця тандему Пак говорить: «Голосуємо за таке-то питання. Хто “за”? Всі “за”». Які «всі», якщо вас лише двоє і ви обоє завжди солідарно піднімаєте руки, немов механічні роботи.
Під час цього засідання Марта Рудницька, якій доручено виконувати і обов’язки секретаря Львівської міської ради депутатів, представляла інтереси мешканців вулиці Льняної. Депутатське обговорення цього питання тривало аж дві хвилини (див. відео 0:3 – 2:04).
Депутат тандему від «Самопомочі» повідомив, що на вулиці Льняній робили заміну водопроводу, після чого Львівський водоканал і адміністрація Шевченківського району Львова влаштували «футбол»: перекладали одне на одного відповідальність за належне облаштування покриття вулиці при цілковитій бездіяльності міського голови. А ще у Шевченківської адміністрації нема достатньо коштів для зазначеного ремонту, бо триває війна.
Депутатка Пак, гублячи послідовність і логіку висловлювання, констатувала: «Мешканці зібрали підписи, відповідно вони мають право бути почутими. Є проблема. Всі визнають, що ця проблема є. Питання […] як у часі війни, бо ми зараз обмежені в плані фінансування. Ми не можемо здійснювати капітальні видатки. Ми можемо «поточки» латати, а капітально ми не можемо, бо є певні обмеження відповідно до рішення Кабінету міністрів. Тому зараз не так багато робиться об’єктів, якби хотілось нашим мешканцям. Але ми підтримуємо».
Депутат Мельник: «Будемо сподіватись, поки там дорожня карта, поки кошторис і так далі… війна закінчиться і тоді…».
Депутатка Пак: «Ставлю на голосування це питання. Хто «за? Двоє «за». Рішення прийнято».
Депутатське лицемірство і свавілля чиновників
Представниця партії «Європейська солідарність» Уляна Пак ввела мешканців в оману, що вони мають право бути почутими. Не тільки. Мешканці мають іще конституційне право дати такого відкоша під час виборів, щоб у Ратуші більше не було таких лицедійних депутатів і депутаток.
Візьмемо бюджет розвитку Львова на 2024 рік. Невже це уряд Шмигаля писав Садовому і депутатам цифри, на які саме місцеві програми і скільки витрачати податки львів’ян? Звісно, що ні. У Львові ж місцеве самоврядування, міський голова і депутати самоврядно господарюють.
Найбільше коштів із майже бюджетного мільярда депутати передбачили на погашення боргів, які наробив Андрій Садовий. Гуманітарному блокові адресували 342 мільйони, для ЖКГ – 253 мільйони, для містобудування – 83 мільйони. Депутати також подбали про кошти для реконструкції вулиці Миколайчука, доріг у Білогорщі та Сигнівці, вулиці Залізничної, вулиць Старознесенська і Яворницького, винниківської вулиці Винна Гора. Цікаво дізнатись, яким пріоритетом вулиця Винна Гора відрізняється від вулиці Льняної?
Для департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури передбачили 10 мільйонів гривень для встановлення відеокамер у межах програми «Безпечне місто Львів». Невже у час війни потрібно встановлювати майже три тисячі відео камер, а вулицю Льняну так і залишити в болоті, як радять депутати з питань законності?
Або чи погодив Кабінет міністрів розтринькати бюджетні кошти на перекладання бруківки в центральній частині Львова, на вулицях Ференца Ліста, Каліча Гора, Григоровича або Драгоманова? Якби у Львові був насправді дбайливий господар, то яку вулицю він узявся би ремонтувати у першу чергу, незважаючи на військовий час – Льняну чи Ференца Ліста?
Також львів’янам невідомо, чи наприкінці 2024 фінансового року Кабінет міністрів, про що говорила депутатка Пак, погодив Андрієві Садовому ініціативу перекладати ще добротну тротуарну плитку за бюджетні кошти. Візуально сумнівної якості нову тротуарну плитку, якесь одоробло, яке самознищиться через кілька років, кладуть поспіхом у центрі міста.
Ці роботи курує та сама Галина Гладяк, яка, перебуваючи у статусі очільниці Сихівської адміністрації, нахвалялась разом із безгосподарним Андрієм Садовим на весь світ, що вони збудуть на Сихові такий унікальний стадіон для рухомих видів спорту, якого нема ніде на планеті. Проте ці популісти як демонстративно прийшли у чисте сихівське поле із лопатами-шуфлями, так і пішли, залишивши по собі те саме чисте сихівське поле.
Сьогодні «будівнича» Гладяк у спілці з міським головою займається якщо не кримінальним, то однозначно доцільно сумнівним перебрукуванням вулиць. Їх не зупиняє ніщо: ані важка економічна ситуація в Україні, ані війна, ані чимале людське горе, ані совість, ані навіть складні погодні умови. Фактично, вони наполегливо перекладають кошти із міського бюджету в приватний сімейний бюджет Садових. Адже у місті подейкують, що кмітливий і схильний до корупції очільник збудував собі біля Львова, через підставних осіб, завод із виготовлення тротуарної плитки. Але, мабуть, брешуть, бо ж побожний Андрій Садовий точно боїться не так кари людської, як кари Божої.
Тепер Садовий і ратушна камарилья, яка вірогідно обслуговує приватні інтереси, визначають невеличкі добротні вулички у центральній частині міста (щоби було менше роботи), складають щедрий кошторис для ремонтних робіт, замовляють бруківку у вірогідно афілійованому підприємстві, а далі розподіляють прибуток, отриманий із міської казни. Ну хто іще потрафить створити такий сталий, як каже міський голова, приватно-прибутковий механізм? Або як казали давні римляни: сorruptus perpetuum mobile (вічний корупційний двигун). При умові, якщо зазначена інформація про тіньове підприємство відповідає дійсності.
А тим часом, що робить депутатська комісія з питань законності, очільниця якої позиціонує себе юною моделькою? У згуртованому тандемі, депутати Уляна Пак і Юрій Мельник, є світоглядними послідовниками позиції відомих буддійських мавп: не бачу вірогідних зловживань Андрія Садового, не чую про вірогідні зловживання Андрія Садового, не говорю про вірогідні зловживання Андрія Садового. Можемо припустити, що така депутатська відверто угодовська позиція ще може бути і щедро поплатною.
P.S. Висловлюємо подяку читачам, зокрема громадському активістові Р.Г., які присилають в редакцію актуальну інформацію про недобросовісність ратушних службовців.
Ярослав ЛЕВКІВ, для Leopolis.news
