19 липня — рік з дня вбивства Ірини Фаріон. Викладачку та громадську діячку застрелили біля її під’їзду на вулиці Масарика у 2024 році. Справу наразі розглядають у суді. Обвинуваченого В’ячеслава Зінченка утримують під вартою.
Суспільне зібрало хронологію подій та подробиці із перебігу судових засідань.
Ввечері 19 липня 2024 року у дворі на вулиці Масарика невідомий вистрілив у голову мовознавиці Ірини Фаріон. В тяжкому стані її госпіталізували у лікарню Святого Пантелеймона, того ж вечора Ірина Фаріон померла.
У місті оголосили план перехоплення з пошуку і затримання стрільця. До Львова приїхав Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко, правоохоронці опрацьовували кілька версій: громадська/політична діяльність, особиста неприязнь, також не виключали “російський слід”.
Наступного дня, 20 липня 2024 року, люди почали приносити квіти на лампадки на місце вбивства. А сусіди розповідали, що невідомий впродовж кількох тижнів перед вбивством стежив за Іриною Фаріон.
21 липня 2024 року правоохоронці оприлюднили фото чоловіка, який міг бути причетним до вбивства, та оголосили його в розшук.
“На момент скоєння злочину був одягнений у: спортивні штани темного кольору; чорну кофту з довгим рукавом, зверху якої — футболка червоного кольору з білими смужками на рукавах та написом білими латинськими літерами на лицевій стороні; на голові — панама темного кольору з емблемою по центру, з широкими полями; на ногах — білі високі шкарпетки, кросівки червоно-чорні з білою підошвою; на руках — червоні рукавиці”, — повідомляли правоохоронці.
22 липня 2024 року у Львові відбулось прощання з Іриною Фаріон. Професорку Львівської Політехніки поховали на Личаківському кладовищі.
25 липня 2024 року у Дніпрі затримали В’ячеслава Зінченка. Його доправили до Львова і наступного дня повідомили про підозру у вбивстві мовознавиці. Того ж дня суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права на заставу.
У суді під час спілкування із журналістами Зінченко заявив, що не вбивав Ірину Фаріон.
“Я нічого не робив, і з Фаріон я нічого не робив. Я ж прошу якісь інші питання. Я нічого не робив, це не я. От на кшталт таких питань я кажу — це не я”, — сказав він.
“Ще не проведена жодна експертиза, яка б ідентифікувала мого підзахисного з тою особою, яку бачила вся країна на фотознімках. Чогось того, що вказало б, що мій підзахисний має причетність до злочину, захист не побачив. Це настільки передчасна підозра”, — говорив тоді ж адвокат Зінченка Ігор Сулима.
Під час досудового розслідування було призначено понад 60 експертиз, допитано понад 1 500 людей. На підставі зібраних доказів дії підозрюваного перекваліфікували. В’ячеславу Зінченку інкримінують умисне вбивство особи, пов’язане з виконанням нею громадського обов’язку, з мотивів національної нетерпимості, а також незаконне володіння вогнепальною зброєю (п. 8, 14 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України). Максимальне передбачене покарання — довічне позбавлення волі.
У 2025 році у Шевченківському районному суді Львова розпочали розгляд справи по суті. Тоді адвокат обвинуваченого заявляв про погрози.
“До рук захисту потрапили матеріали із соціальних мереж, зокрема “Інстаграм”, “ТікТок” та “Фейсбук”, з яких чітко видно наміри суспільства, принаймні деяких представників суспільства, вчинити розправу над моїм підзахисним: “Зінченка потрібно ліквідувати в СІЗО, бо створюється враження, що суд зумисне затягує справу, є загроза, що вбивцю випустять”, “Чому його не вбити?””, — казав Юрій Немировський.
Після цього Зінченко щоразу до суду з’являвся в бронежилеті та шоломі, аж допоки він сам відмовився від цього захисту.
Під час судових засідань вивчали низку доказів. Серед них — листування про купівлю атрибутів, які, за версією слідства, Зінченко міг використати для маскування, відео з камер біля місця злочину, також відео з камер спостереження, що зафіксували пересування підозрюваного по місту.
Окрім цього, досліджували матеріали з телефону Зінченка — геолокаційні дані, меми з нацистською символікою, зображення Фаріон, файли з армійською атрибутикою та активність у соцмережах.
“Ми бачимо 8622 фотографії, окремі з них відображені в протоколі як скріншоти. Зокрема, це є скріншоти з карт міста Львова. Зокрема долучений витяг з ДМС на Фаріон Ірину Дмитрівну з зазначенням дати народження, місця проживання, ідентифікаційного коду та паспортних даних”, — розповідав прокурор Дмитро Петльований під час засідання суду 25 червня 2025 року.
На це В‘ячеслав Зінченко відповів:
“Я хотів підсумувати, що в моєму телефоні дуже багато фотографій інших ідеологічних рухів, які навпаки висміюють проросійську позицію. Про це вже сторона захисту буде доповідати, але хочу наголосити на тому, що дуже багато фотографій інших ідеологій є”.
Наразі судові засідання у цій справі тривають. Наступне — заплановане на 21 липня.
В яких умовах утримують В’ячеслава Зінченка
Впродовж майже року В’ячеслав Зінченко перебуває під вартою у слідчому ізоляторі у Львові. Суспільне дізнавалося у яких умовах утримують обвинуваченого у вбивстві Ірини Фаріон.
У відповідь на інформаційний запит начальник Львівської установи виконання покарань №19 Вадим Кутовой повідомив, що ув’язненого Зінченка В’ячеслава Федоровича утримують в звичайній камері. Її житлова площа становить 7,60 м. кв. і розрахована на двох ув’язнених.
Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Мін’юсту, ув’язненим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година. Харчування здійснюється три рази на день.
Також Зінченку, як і іншим ув’язненим, заборонено зберігати мобільні телефони. Обвинуваченому у вбивстві Ірини Фаріон надається зв’язок за допомогою засобів ІР-телефонії.
Харчування здійснюється три рази на день. Їдальні для увʼязнених (як окремого обʼєкту) в установі немає. А харчування осіб, які утримуються в установі, здійснюється шляхом доставки готових страв до камер, де утримуються увʼязнені.
Як повідомив Укрінформ, у Львові 19 липня в роковини загибелі вшановують пам’ять мовознавиці й громадської діячки Ірини Фаріон.
Рідні, близькі, знайомі та громадськість уранці зібрались на поминальну службу на честь Ірини Фаріон у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, а опісля попрямували на Личаківське кладовище, де вона похована.
Зазначається, що о 19:22 шанувальники Фаріон зберуться у дворі будинку на вул. Масарика, де у неї стріляли.
Донька Ірини Фаріон Софія Особа в Інстаграмі розмістила допис до роковин загибелі матері.
«Рік. Як це – без Мами?.. Осиротіла я. Осиротіла Україна. Мені так хочеться тебе обійняти… Так хочеться почути твій голос… Я не хочу цього 19 липня. Не хочу цю страшну годину – 19:22… А потім – ще кінець усього. 23:20. Кінець твого життя. Я вже не рахуватиму місяців. Тепер – це будуть роки», – написала жінка.
