У зв’язку з рішенням Державної протиепізоотичної комісії про регулювання чисельності окремих видів диких тварин на території Львівщини бачимо багато коментарів від зоозахисників. Тому хочемо пояснити, чому комісія ухвалила саме таке рішення, і що буде, якщо його скасувати.
Йдеться у повідомленні Львівської обласної державної адміністрації.
“Рішення ухвалила Державна протиепізоотична комісія при Львівській ОДА, до складу якої входять ветеринари, екологи та фахівці, які відповідають за біобезпеку області.
Їхній висновок однозначний: зараз у Львівській області є реальна загроза спалахів сказу та африканської чуми свиней через перенаселення окремих видів диких тварин.
Популяція лисиць у Львівській області майже утричі більша за науково допустиму норму. Лисиця – основний носій сказу. Коли чисельність настільки перевищує норму, вірус поширюється швидше, ніж його може стримати вакцинація. Сказ невиліковний і смертельний для всіх теплокровних тварин, включно з домашніми, та становить пряму загрозу людям.
Схожа ситуація з диким кабаном. Проти африканської чуми свиней не існує вакцини.
Один спалах означає повне знищення всього поголів’я у фермерському господарстві. В умовах повномасштабної війни такі втрати б’ють не лише по фермерах, а й по продовольчій безпеці області.
У коментарях часто лунає питання: чому не можна просто вакцинувати, стерилізувати або відловлювати тварин. Відповідаємо.
Вакцинація працює лише при нормальній чисельності популяції. Коли її перевищено втричі – вірус рухається швидше, ніж формується імунітет.
Стерилізація диких хижаків технічно неможлива: їх не можна масово й безпечно відловити, особливо у воєнний час, коли ресурси обмежені.
Притулки теж не вихід: йдеться про тисячі диких тварин, яких фізично неможливо розмістити, утримувати і при цьому не створювати нові осередки розповсюдження хвороб.
Саме тому комісія ухвалила неприємне, але необхідне і тимчасове рішення – зменшити чисельність видів, які є переносниками найбільш небезпечних хвороб.
Коментар заступника голови Львівської ОДА Юрій Бучко:
«Я розумію обурення зоозахисної спільноти. Але ситуація, з якою ми зіткнулися, не дозволяє нам закривати очі. Популяція лисиць у три рази перевищує безпечну норму, і це вже призводить до зростання випадків сказу. Сказ не лікується – він убиває всіх тварин, до яких доходить.
Те саме з диким кабаном: від АЧС немає вакцини. Один спалах – і господарство втрачає все поголів’я. У воєнних умовах це удар, який область не може собі дозволити.
Ми пробували б альтернативні методи, якби вони могли спрацювати. Але вакцинація, стерилізація й притулки не вирішують проблему, коли популяції виходять за межі контролю. Це не питання бажання – це питання реальної безпеки людей і тварин.
Рішення комісії – вимушене. Воно непопулярне, але воно рятує значно більше життів, ніж може здаватися на перший погляд».
