Контратаки ЗСУ створюють тактичні, оперативні та стратегічні наслідки, які можуть зірвати план наступальної кампанії агресорки Росії на весну-літо 2026-го.
Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW), передає ТСН.
Американські аналітики наголошують, що у лютому 2026-го ЗСУ розпочали обмежені контратаки у західній Запорізькій області, які тривали до початку березня. Цілком можливо, це взаємно підсилило зусилля України щодо контратаки проти російських сил у східній Запорізькій та Дніпропетровській областях.
Українські війська почали контратаку на сході Запорізької області та на півдні Дніпропетровщини та повернули втрачену територію наприкінці січня — безпосередньо перед тим, як вони посилили наступальну активність на заході Запорізької області.
«Російське командування, ймовірно, сподівалося, що їхнє просування на Гуляйпільському напрямку доповнить їхні успіхи поблизу Оріхова. Своєю чергою, це дозволить окупантам просуватися до Оріхова зі сходу та заходу, а згодом — до самого міста Запоріжжя», — йдеться у звіті.
Ситуація у Запорізькій області
Аналітики зауважують: на початку грудня 2025-го вони оцінювали, що тактичний прорив військ РФ на північ та північний схід від Гуляйполя може дати змогу окупантам досягти оперативних успіхів як на Гуляйпільському, так і на Оріхівському напрямках.
Російські війська почали відносно швидко просуватися на Гуляйпільському та Олександрівському напрямках торік наприкінці жовтня та на початку листопада. Як наслідок, 29 грудня командування Росії заявило про намір об’єднати Оріхівський та Гуляйпільський напрямки для просування на Запоріжжя.
Втім, українські контратаки на цих двох напрямках, які тривають від січня 2026-го, дуже ускладнили плани Росії щодо швидкого просування до Оріхова з імовірним подальшим наступом в напрямку Запоріжжя зі сходу.
В звіті Інституту згадують заяву Дмитра Філатова, командира 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла Да Вінчі, який бере участь у контратаках на Гуляйпільському, про те, що ворог «розглядає Запорізький напрямок як наступний напрямок впливу на Збройні Сили».
Ситуація на півдні
Однак на початку березня 2026-го війська РФ зіткнулися з набагато складнішою бойовою ситуацією на півдні України, ніж на початку цього року, наголошують в ISW. Силам оборони вдалося «зв’язати» російські війська у боях на Гуляйпільському та Олександрівському напрямках у той час, як окупанти були змушені розв’язувати проблеми зі зв’язком та загальним управлінням, які виникли внаслідок блокування терміналів Starlink з 1 лютого.
«Контратаки України завадили російським військам укріпити позиції, до яких вони просунулися восени 2025 року. Успіх українських військ частково зумовлений тим, що росіяни не продовжили просування, досягнуті завдяки їхній тактиці інфільтрації, шляхом закріплення своїх нещодавно захоплених позицій», — йдеться у звіті.
Американські фахівці акцентують на тому, що тактика інфільтрації спирається на піхоту, яка проникає в українські тилові райони, накопичується та закріплюється на нових позиціях на передовій. Втім, російські війська намагалися продовжувати своє просування без належної консолідації. Це дозволило ЗСУ здійснювати контратаки.
«Здатність українських військ скористатися цими російськими помилками, ймовірно, позбавила окупантів початкових наступальних позицій, з яких вони мають намір розпочати літній наступ з нереалістичною метою досягнення міста Запоріжжя», — заявляють американські аналітики.
Контратаки на півдні України також мають стратегічний вплив на інші частини театру військових дій, констатує український оглядач Костянтин Машовець. Ймовірно, окупантам доведеться вивести свої підрозділи з Херсонської області, щоб допомогти своїм же солдатам на заході Запорізької області протистояти контратакам ЗСУ.
Втім, окупантам буде важко відвести свої сили з Херсонського напрямку, бо раніше їхнє командування передислокувало підрозділи на на Костянтинівський та Дружківський напрямки в Донецькій області.
«Російське командування ризикує опинитися вразливими в інших районах театру військових дій, якщо воно передислокує сили до південної частини театру військових дій, оскільки росіяни на всіх напрямках намагаються просуватися вперед і, зокрема, в Куп’янську, навіть утримувати свої позиції», — йдеться у звіті.
Весняний наступ РФ
У Інституті вивчення війни зазначають, що українські контратаки на напрямках Олександрівки, Гуляйполя та Запорізької області спричинили «каскадні» наслідки і на інших ділянках фронту. Росіянам практично доводиться закривати ці «дирки» за рахунок перекидання сил з інших напрямків та з оперативного резерву.
Така ситуація, за даними ISW, склалась в Куп’янську, де Україна провела серію успішних контратак. Також, 7 березня російське командування, ймовірно, передислокувало елітні підрозділи ВДВ та морської піхоти з Донецької області на південну лінію фронту. Ймовірно, у відповідь на нещодавні українські здобутки на напрямках Олександрівки та Гуляйполя.
Той факт, що серія українських тактичних контратак змушує Росію приймати рішення оперативного та стратегічного рівня, свідчить про те, що російські сили дуже розтягнуті навіть у підготовці до запланованого великого наступу. Кремлю, ймовірно, доведеться або відмовитися від своїх планів щодо весняно-літнього наступу 2026 року, або суттєво скоригувати їх. Це лише підтверджує те, що структура російських сил в Україні насправді обмежена.
Нагадаємо, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що вперше від 2024-го Сили оборони перехопили оперативну ініціативу на фронті. В лютому цього року вдалось відновити контроль над більшою площею земель, ніж окупували росіяни. Зокрема, українські війська за місяць відбили 285,6 кв. км території на Олександрівському напрямку.
