Дискусії на тему вартості постачання газу для населення, обслуговування і користування інженерними мережами – завжди болюча тема для споживачів.
Протягом останніх років в «газовому бізнесі» окрім підвищення тарифів почали обговорювати також тему передачі газорозподільних систем з державної власності місцевим громадам.
Здавалося б усе зрозуміло і просто, якщо усі газорозподільні системи передадуть громадам, то вони самі зможуть укладати договори з різними компаніями на обслуговування цих мережі. Децентралізація в повному обсязі, в тому числі і «газова дискусія» зможе перейти з державного рівня, де монополісти диктують свої правила та ціни, на місцевий. У такому випадку усе вирішуватиме громада і ті, хто роками наживався і шантажував населення більше не зможуть цього робити. У людей з’явиться право вибору і навряд чи їхній вибір буде на користь монополістів.
16 лютого, під час засідання сесії Львівської обласної ради, депутати підтримали ініціативу передачі газорозподільних систем від держави до громади. З цього приводу депутатський корпус звернення до Кабінету Міністрів України із проханням дозволити передати усі газорозподільні системи у власність новоутворених громад.
Що це означає?
У підсумку, після прийняття Кабміном відповідних нормативних актів, газорозподільчі системи, які зараз перебувають у користуванні «Львівгаззбуту», мали б перейти у спільну власність територіальних громад Львівської області.
На фоні таких вірогідних змін на користь місцевих громад і можливості для людей контролювати тарифи та самостійно визначати з ким саме співпрацювати, активізувалися «захисники монополії».
Де зв’язок?
Лобіювання газових інтересів від проросійських олігархів починається з Віктора Медведчука, а також його бізнес-партнера Тараса Козака. Явний інтерес кума Путіна до газових питань вже давно відомий українцям. Більше того, на фоні російсько-української війни на Донбасі це є додатковою загрозою національній безпеці, адже боротьба триває також і за енергетичну незалежність. Бізнес Тараса Козака, при цьому, побудований більше на контролі інформаційного простору. В Україні роками тривало засилля російської пропаганди, яке вбивало українців не гірше, чим ворожі кулі.
Усі пам’ятають гучну історію із закриттям проросійських телеканалів NewsOne, Zik та 112 Україна та спробу відновити роботу пропаганди через телеканал «Перший незалежний» не була успішною. Бізнес-партнер Віктора Медведчука Тарас Козак приймав активні спроби залишитися в українському теле- та радіо просторі і знайшов собі «союзника» у межах Львова.
Далеко не секрет, що більшість медіахолдингів і великих видань мають своїх інвесторів. Тарас Козак, спробував відновити свій штат і звернувся до псевдопатріота Романа Любицького, який радо продав йому ТОВ «Тайм-медіа». Офіційно власниками «Тайм-медіа» стало ТОВ «Медіахолдинг новини», яке заснували 100 працівників підсанкційних телеканалів Тараса Козака – Zik, NewsOne і 112 Україна. До статутного капіталу медіахолдингу кожен із них вніс лише по одній гривні.
Як вдалось дізнатися з власних джерел, така «купівля-продаж» не була спонтанною, а співпраця Романа Любицького і Тараса Козака триває вже досить давно.
Одне з відомих у Львові видань «Вголос» постраждало від такої співпраці і зараз перебуває на межі закриття. Працівники інтернет-видання та радіо за вказівкою Романа Любицького змушені працювати не лише для читачів одного сайту. Паралельно журналісти дописують у медіа-ресурс, створений в листопаді 2020 року, а саме ІА «Піка», який в подальшому на пряму мав би представляти інтереси проросійського олігарха та активно транслювати меседжі вигідні Кремлю. Прямий приклад цьому публікація на тему газорозподільних систем на кишеньковому сайті Романа Любицького.
Скандали через співпрацю з Тарасом Козаком призвели до того, що Романа Любицького було відсторонено з посади генерального директора «Вголос». Формально, він вже не є керівником, проте вказівка по наповненню контенту для «Вголос» та ще одного «кишенькового видання» продовжуються і досі.
Чи все на цьому?
Як відомо з власних джерел, питання оплати в редакції «Вголос» залишається не вирішеним. Працівники не отримують заробітної плати ще з січня. Окрім того, відкрилося багато цікавих фактів про діяльність керівництва. З’ясувалося, що не все із задекларованого у фінансовому звіті доходило до журналістів. Зі слів працівників медіахолдингу «Вголос», багато людей не отримували обіцяні гроші, або отримував значно менше, ніж було вказано у звіті. Натомість розмови про те, що керівництво знайшло для фінансування роботи видання «іноземного (проросійського, – ред.) інвестора» точилися вже давно. Але тільки за останні місяці стало зрозуміло, що головним інвестором в цій ситуації, очевидно, мав бути саме Тарас Козак.
Інвестором для «Вголос» став Тарас Козак?
Офіційного підтвердження ще не було, але інвестування Тарасом Козаком Романа Любицького, очевидно, має тривалу історію. Завдяки цьому було створено ІА «Піка», а маючи вплив на редакцію «Вголос» Роман Любицький охоче користується цим ресурсом і змушує журналістів працювати одночасно на два видання.
Кишенькове ЗМІ псевдопатріота Любицького поступово розкручується в інформаційному просторі Львова і вносить свою суб’єктивну думку про процеси, на які треба вплинути, в тому числі і лобіювання інтересів Росії.
Докази?
Пов’язаність Любицького і Козака добре простежуються на одному дуже показовому прикладі. За вказівкою Любицького сайт «Вголос» був єдиним серед львівських ЗМІ, який жодним словом не згадав про санкції РНБО щодо Тараса Козака і його пропагандистських каналів. Окрім того, на сайті існує негласна заборона на теми, які стосуються Козака, Медведчука і санкції проти них.
То ж чиї інтереси лобіюють львівські псевдопатріоти?
Керуючи виданням «Вголос» і маючи у запасі ІА «Піка» Роман Любицький надалі догоджає інтересам Тараса Козака. Невдала спроба відновлення трансляції проросійських каналів стала гучною поразкою, але антиукраїнські сили все ще розраховують відновити вплив над медіапростором за рахунок кишенькових видань.
Станом на сьогодні, колектив видання «Вголос» підтверджує, що екс-гендиректор Роман Любицький досі не звільнив свій кабінет на вул. Городоцькій, 2. Залишається також не вирішеним питання чи закриється «Вголос», чи й надалі працюватиме під нав’язаним «патронатом» проросійських олігархів.