Днями СБУ повідомила, що Слідчі Головного слідчого управління СБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора завершили розслідування щодо очільників окупаційної адміністрації РФ в українській АР Крим.

Повідомляється, що Слідчі Головного слідчого управління СБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора завершили розслідування щодо очільників окупаційної адміністрації РФ в українській АР Крим.

«Досудовим розслідуванням встановлено, що у лютому-березні 2014 року представники російської окупаційної адміністрації брали активну участь у діях, спрямованих на насильницьке повалення конституційного ладу та зміни меж території України. Зокрема, вони брали участь у створенні окупаційних органів, безпосередньо очолювали їх та керували ними», — йдеться у повідомленні.

З контексту повідомлення стає зрозумілим, що йдеться про Аксьонова, Константинова, Поклонську та інших колаборантів, які сприяли представникам країни-агресора у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності.

Утім, на моє переконання, увага слідчих СБУ має бути прикута не лише до злочинної діяльності колаборантів і зрадників.Слідчим СБУ необхідно звернути увагу на злочинну бездіяльность представників вищого військово-політичного керівництва України, які фактично створили умови для анексії РФ українського Криму.

Нагадаю хронологію подій березня 2014 року.

5 березня 2014 року Шевченківський районний суд Києва виніс постанову про затримання спікера кримського парламенту Константинова та «прем’єр-міністра» автономії Сергія Аксьонова. Їх вимагали доставити в суд для обрання запобіжного заходу.

Відносно Аксьонова та Константинова правоохоронні органи України розпочали кримінальне провадження за частиною 1 статті 109 КК республіки («дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»).

5 березня 2014 року Шевченківський суд виніс постанову, а вже 7 березня делегація з Криму на чолі з Володимиром Константиновим зустрілася з депутатами Держдуми РФ, а потім поспілкувалася з сенаторами з Ради Федерації. Під час зустрічей спікер кримського парламенту пообіцяв зробити все можливе щоби український півострів приєднався до Росії. Показово, що Константинов незважаючи на постанову Шевченківського суду та розслідування справи українськими правоохоронцями летить в Москву.

Повітряний коридор літака з кримською делегацією на чолі з Константиновим пролягав над територією України і забезпечувався українською стороною. Підняти в повітря винищувачі і посадити на український аеродром літак зі зрадниками – це справа суто технічна.

Незважаючи на те, що Шевченківський районний суд Києва виніс постанову про затримання Константинова, наші військові жодним чином не реагують. Більше того – вони дають коридор як в Москву, так і в зворотному, з Москви, напрямку. Рішення або команду про невтручання у цю справу військові могли отримати тільки від вищого політичного керівництва країни.

Відповідно, тоді постає питання, що вже 7 березня 2014 року, доля українського Криму була вирішена не на користь України і вирішував її не зрадник Константинов. Він лише декорація, персонаж який потрібен для протокольного фото.

Тепер стає зрозумілою і позиція вищого військово-політичного керівництва  країни, яким треба було зберегти обличчя при поганій грі.

28 лютого 2014 року на засіданні Ради національної безпеки і оборони під головуванням виконувача обов’язків президента України Олександра Турчинова Ігор Тенюх заявив: «Сьогодні ми зможемо зібрати зі всієї країни військове угруповання чисельністю понад 5 тис. військовослужбовців, здатних виконувати бойове завдання. Їх можемо кинути в Крим, але це не вирішить проблеми півострова».

Часткову мобілізацію оголошують лише 17 березня, після проведення референдуму в Криму, коли стає зрозумілим, що Путін претендує не лише на Крим, але й на східні області України.

17 березня, віддається наказ про застосування зброї українськими військовими при спробі штурму українських частин. Цей наказ йде всупереч з попередніми наказами не піддаватися на провокації і не відкривати вогонь. У підсумку ми мали повну деморалізацію особового складу, який вже просто не розумів, які накази йому виконувати.

Свого часу екс-начальник Генштабу і головнокомандувач Збройними силами України (2012-2014 рр.)генерал-полковник Володимир Замана заявив, що відмова ввести воєнний стан у Криму в лютому 2014 року було «стратегічною помилкою нової влади».

На думку генерал-полковника першопричина проблем України не в імперських амбіціях Путіна. Він всього лише стерв’ятник, який захопив те, що безгосподарно валялося. А валялося саме тому, що ніхто в офіційному Києві не збирався захищати Крим, нова влада з ранку до ночі портфелі ділила. Люди попіарилися на Майдані, прийшли до бюджетного корита, почали дерибан і бійку за міністерські пости.

Якби українська влада захистила Крим, не було б війни на сході. Війна на Донбасі – це прямий наслідок бездіяльності офіційного Києва в Криму.

Нагадаю:

16 березня 2014 року на території АРК і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.

Країни Заходу  не визнали анексію Криму і запровадили економічні санкції протии РФ.

Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку  окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

Якби 2014 року у Крим не пустили «зелених чоловічків», Росія не вдерлася б на територію Донбасу, заявив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Axios on HBO.

«Якби я тоді був президентом, ми б там усі вмерли у Криму, але ми б туди «зелених чоловічків» не пустили. А якби не пустили туди «зелених чоловічків», то Росія не допомагала б сепаратистам і не була б на сході України», – сказав Зеленський.

Д. Снєгирьов, воєнний експерт