Віра, Надія, Любов та матір їх Софія – християнські святі, шановані в лику мучениць. Жили у II столітті в Римі (пом. 137). За юліанським календарем їхня пам’ять ушановується 30 вересня, за григоріанським – 17 вересня.
Відомості про святу Софію та її дочок відсутні в найдавніших мартирологах, й перші згадки про них відносяться до VII століття. На думку болландистів, ці мучениці є персоніфікацією християнських чеснот, а не реальними особистостями. Дані з Вікіпедії.
Софія, вдова з Мілана, прибула до Риму і зупинилася у багатої пані на ім’я Фессамнія. Згідно з переказами, Віра (грец. Πίστις), Надія (грец. Ἐλπίς) і Любов (грец. Ἀγάπη) виховувалися матір’ю у християнському благочесті. Коли імператор Адріан дізнався про це, він спробував відмовити їх з християнського шляху і змусити поклонитися богині Діані — спочатку обіцянкою багатих подарунків, а потім погрозами. Але вони твердо сповідували свою віру в Христа. Імператор наказав піддати дочок Софії жорстоким тортурам, але вони дивним чином перенесли їх і загинули, тільки будучи обезголовленими або зарубаними.
На день смерті Вірі було 12 років, Надії — 10 і Любові — 9. Імператор віддав понівечені тіла дочок Софії, вона з почестями поховала їх, й сама через три дні померла.
Початкові грецькі імена дочок — Пістіс, Елпіс і Агапе — були перекладені старослов’янською мовою (ст.-сл. Вѣра, Надежда, Люба), і тільки ім’я їхньої матері Софії («Мудрість») залишили без перекладу.
