Експерти Інституту вивчення війни (ISW) вказують на те, що наступ українських військ у російській Курській області дозволила Силам оборони хоча б тимчасово перехопити ініціативу на одній ділянці фронту й продовжити протистояння на всій території воєнних дій.

Про це написав ISW, повідомила Українська правда.

“Операція ЗСУ в Курській області дозволила українським військам принаймні тимчасово перехопити ініціативу на полі бою на одній ділянці фронту і протистояти російській ініціативі на всій території воєнних дій”.

Аналітики зазначають, що володіння Росією ініціативою на всій території бойових дій з листопада 2023 року дозволило їй визначати місце, час, масштаб і вимоги до ведення бойових дій в Україні та змусило Україну витрачати матеріальні та людські ресурси на реактивні оборонні операції.

Однак українська операція в Курській області змусила Кремль і російське військове командування відреагувати і перекинути сили та засоби в сектор, де українські війська розпочали атаку.

Російські війська, однак, не проводили активних бойових дій в Курській області. Росія використовувала свою загальновійськову ініціативу для тиску на Україну і спроб перешкодити українським військам накопичувати живу силу і матеріально-технічні засоби для майбутніх контрнаступальних операцій, одночасно визначаючи темп бойових дій, який дозволив би російським військам підтримувати послідовні наступальні операції.

“Українська операція в Курській області і подальші можливі українські транскордонні вторгнення змушують Кремль і російське військове командування прийняти рішення про те, чи розглядати тисячокілометровий міжнародний кордон з північно-східною Україною як діючий фронт, і який Росія повинна захищати, а не як неактивну ділянку фронту, як вони ставилися до нього з осені 2022 року”.

Фахівці вказують на те, що реакція Москви може вимагати від російського військового командування розглядати потреби в особовому складі і матеріально-технічних засобах для захисту кордону як частину плану кампанії на всій території воєнних дій, а отже, може накласти довгострокові обмеження на оперативне планування, з якими Росія раніше не стикалася.

У звіті додають, що ставлення Росії до міжнародного кордону як до “сплячого фронту” надало їй більшої гнучкості у накопиченні і залученні людських і матеріальних ресурсів для військових операцій в Україні.

Росія витратила значні ресурси на будівництво укріплень вздовж міжнародного кордону, але не виділила достатньої кількості особового складу і техніки для укомплектування та оборони цих укріплень.

Ключові висновки ISW за 11 серпня:

• Операція України в Курській області дозволила українським військам принаймні тимчасово перехопити ініціативу на полі бою на одній ділянці фронту і протистояти російській ініціативі на всій території воєнних дій.
• Українська операція в Курській області та подальші можливі українські транскордонні вторгнення змушують Кремль і російське військове командування прийняти рішення про те, чи розглядати тисячокілометровий кордон з північно-східною Україною як легітимний фронт, який Росія повинна захищати, а не як неактивну ділянку фронту, як вони ставилися до нього з осені 2022 року. Реакція Москви може вимагати від російського військового командування розглянути потреби в особовому складі і матеріально-технічних засобах для захисту кордону як частину плану кампанії воєнних дій, а отже, може накласти довгострокові обмеження на оперативне планування, з якими Росія раніше не стикалася.
• Геолокаційні зйомки, а також російські та українські повідомлення від 10 і 11 серпня вказують на те, що українські війська просунулися на захід і північний захід у Курській області, хоча російські джерела переважно стверджують, що російські війська стабілізували ситуацію.
• Поспіхом зібране і розрізнене угруповання російських військ, що реагує на вторгнення України в Курську область, складається з російських підрозділів, чисельність яких, ймовірно, не відповідає їхній доктринальній кінцевій чисельності, і які погано підготовлені до створення об’єднаних структур командування і управління, необхідних для координації операцій.
• Передислокація Росією батальйонних і низових підрозділів, а не повноцінних бригад і полків для оборони Курської області, ймовірно, сприяє тому, що російським військам складно швидко створити ефективну систему в цьому районі.
• Плутанина щодо статусу російських призовників, які воюють у Курській області, є наслідком неефективності системи і, ймовірно, продовжуватиме створювати додаткове навантаження на російські структури для реагування на Курську операцію.
• Російські офіційні особи визнали, що українські мобільні групи просунулися на 25 кілометрів углиб Бєловського району Курської області в ніч з 10 на 11 серпня, але немає жодних ознак того, що ці групи залишаються в цьому районі, або що українські війська діють за межами безпосередньої прикордонної зони в Бєловському районі.
• Повідомлення про швидкий маневр українських військ свідчить про те, що російські сили вздовж міжнародного кордону залишаються погано підготовленими до реагування на подальші українські транскордонні вторгнення.
• Російські джерела заявили 11 серпня, що невеликі українські групи здійснили невдалі спроби обмеженого транскордонного вторгнення в західну частину Бєлгородської області.
• Президент України Володимир Зеленський вперше офіційно визнав факт вторгнення українських військ у Курську область 10 серпня.
• Високопосадовець українського оборонного відомства заявив, що російські війська дещо знизили інтенсивність атак на сході України, але в цілому ситуація залишається практично незмінною на тлі української операції в Курській області, що узгоджується зі спостереженнями ISW щодо темпів російських наступальних дій на всьому театрі бойових дій.
• Російські війська нещодавно просунулися вперед поблизу Куп’янська та Донецька.
• Російські пропагандисти намагаються використати українське вторгнення в Курську область для популяризації зусиль з нарощування російської армії.