За підсумками переговорів в Саудівській Аравії Вашингтон і Москва домовилися про створення механізму, за допомогою якого можна буде працювати над довготривалими суперечками між двома країнами, яких є чимало. Мова йде насамперед про припинення війни в Україні. Зустріч делегацій США та Росії виглядала більш конструктивною, ніж та, яку європейці провели між собою в Парижі днем раніше, вважає Деніел ДеПетріс, науковий співробітник в британському аналітичному центрі RUSI.
Повідомило ZN.UA.
Останнім часом відбувається багато дискусій про гарантії безпеки для України. Якщо адміністрація Трампа та європейці можуть дійти консенсусу щодо чогось, то це те, що такі гарантії є критично важливими, якщо Захід хоче, щоб будь-яке дипломатичне врегулювання тривало довше, ніж кілька тижнів чи місяців.
Але Європа не повинна вважати, що американські військові будуть гарантувати цю безпеку; зрештою США мають інші пріоритети в усьому світі, найважливішим з яких є розробка ефективної стратегії балансування проти Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні, додає ДеПетріс.
Проблема, однак, у тому, що європейські уряди, схоже, зайшли в глухий кут. Деякі з них, наприклад Німеччина, взагалі не хочуть обговорювати можливість європейських миротворчих сил в Україні.
“Польща, хоча і є одним із найвідданіших союзників України, не виявляє бажання відправляти свої війська для забезпечення умов потенційного перемир’я. Італія, Іспанія та Данія також не поспішають підтримати таку ініціативу, причому прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні натякнула, що інші механізми безпеки можуть бути більш ефективними”, — пише автор.
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер зайняв протилежну позицію з цього питання, чітко заявивши, що він готовий розмістити британських солдатів на українській землі, якщо це буде необхідним для збереження миру. Стармер, однак, стверджував, що США все одно повинні відігравати центральну роль.
Читаючи між рядків, стає зрозуміло, що мав на увазі Стармер: без американців Європа просто не має сили і політичної волі, щоб пережити найвідповідальніший момент в європейській безпеці з часів розпалу холодної війни.
Це чудове звинувачення на адресу оборони континенту і підтвердження переконання, яке існує в американських зовнішньополітичних колах, що виживання НАТО повністю залежить від військової підтримки з боку Сполучених Штатів, вважає ДеПетріс.
Він додає, що це висновок, який адміністрація Трампа зробила вже давно. Зрештою, Трамп підкреслював нездатність європейців захистити себе без американської допомоги ще за багато років до того, як балотувався в президенти.
Наполягати на тому, щоб Європа взяла більше відповідальності за власну безпеку, було характерною рисою його першої адміністрації, навіть якщо він зробив дуже мало політично мудрих кроків, щоб фактично змінити статус-кво — військова присутність США в Європі була приблизно такою ж у січні 2021 року, як і тоді, коли він вступив на посаду.
Але якщо Європа вважає, що Трамп під час другого терміну дотримуватиметься такої самої політики по відношення до неї, як під час першого терміну, вона робить потенційно величезну помилку. Трампу 2.0 менше ніж місяць, але не треба бути генієм, щоб зрозуміти, що захист Європи — не на першому місці в списку пріоритетів Трампа, додає автор.
“Європейські уряди, ймовірно, використають наступні тижні й місяці, витрачаючи весь дипломатичний потенціал, який у них залишився, на те, щоб залучити Вашингтон до будь-яких домовленостей щодо безпеки України. Натомість їм слід прислухатися до слів, що лунають з вуст президента. Тому що в цьому питанні він має на увазі те, що говорить”, — підсумував ДеПетріс.
