“Еспресо.Захід” розповість про те, як змінювалася ціна з проїзд у Львові і з чим це було пов’язано.

На початку каденції Садового, у 2006 році, проїзд у львівських автобусах коштував 1 грн, а у трамваях та тролейбусах – 75 копійок. Протягом перших кількох років значних змін не відбувалося, оскільки інфляція та витрати зростали повільно.

Однак вже глобальна економічна криза 2008 року дала про себе знати, коли спершу підняли ціну за квиток в електротранспорті до 1,5 грн, а згодом влітку 2009 року в місті встановили тариф на проїзд в автобусі – 1,75 грн, за яким львів’яни платили аж до 2011 року.

У 2011 році проїзд у маршрутці вже коштував 2 грн, а у 2014 – 3 грн, а в електротранспорті – 2 грн. По суті, тоді було перше помітне підвищення, яке викликало невдоволення серед мешканців, а перевізники аргументували його зростанням цін на пальне та необхідністю оновлення автобусів (згодом ці аргументи вони регулярно повторюватимуть).

Наступний помітний стрибок відбувся у 2017 році, коли львів’яни почали платити за проїзд в автобусах 5 грн, а в трамваях – 3 грн. В 2019 році – 7 та 5 грн відповідно. Це підвищення пояснювали підготовкою до впровадження електронного квитка, який мав зробити оплату прозорішою та зручнішою. У цей період активно обговорювалися плани реформування транспортної системи, але впровадження е-квитка затягувалося через технічні та фінансові труднощі.

У грудні 2021 року ціна проїзду в усьому громадському транспорті Львова зросла до 10 гривень. Це стосувалося як автобусів, так і електротранспорту. Перевізники вимагали ще вищих тарифів – 14–15 гривень, – але міська рада пішла на компроміс, щоб не створювати надмірного фінансового навантаження на пасажирів. Це підвищення стало останнім перед запровадженням масштабної реформи.

Ключовий момент настав 11 грудня 2023 року, коли після 10 років впровадження у Львові таки запрацювала система електронного квитка “ЛеоКарт”. Це була одна з найзначніших транспортних реформ за каденцію Садового. З’явилися нові тарифи, які залежали від способу оплати: 13 гривень за поїздку при оплаті карткою “ЛеоКарт” (згодом додалася можливість безкоштовної пересадки протягом 40 хвилин), 6,5 гривні для студентів із “ЛеоКарт”, 15 гривень при оплаті банківською карткою чи NFC і 20 гривень за паперовий квиток у водія. Пільговики отримували безкоштовний проїзд, але лише за наявності персоналізованої картки (потім кількість поїздок обмежили до 60 і міськрада судиться з пенсіонерами через це).

У вересні 2024 року ціна готівкової оплати зросла до 25 гривень, тоді як безготівкові тарифи залишилися без змін. Це рішення торкнулося лише тих, хто платив готівкою (приблизно 19% пасажирів), і мало на меті заохотити всіх переходити на “ЛеоКарт” чи банківські картки. Міська влада підкреслювала, що це допомагає зменшити тіньовий обіг готівки.

Останнє підвищення відбулося 1 червня 2025 року. Тарифи зросли до 17 гривень за поїздку з “ЛеоКарт”, 8,5 гривні для студентів, 20 гривень при оплаті банківською карткою чи NFC, тоді як готівкова оплата залишилася 25 гривень. Штраф за безквитковий проїзд підняли до 400 гривень. Також з’явилися абонементи: 900 гривень за 30-денний для всіх і 450 гривень для студентів.

Тож підсумовуючи, за 19 років каденції Андрія Садового, ціна за проїзд у маршрутках та автобусах зросла з 1 грн до 17-25 грн (залежить від способу оплати), тобто у 17-25 разів. Стосовно електротранспорту – з 75 копійок до 17-25 грн (залежить від способу оплати), тобто у 22-33 рази. Відзначимо, що за цей період курс долара також зріс у 8,5 раза, а якщо порівнювати ціни відповідно до індексу інфляції, то мова йде про зростання у 12,5 раза. Натомість ціна за дизельне паливо, яке використовують для автомобільного транспорту, зросла приблизно у 14,5 раза.