У контексті повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України особливого значення набуває питання інформаційної та національної безпеки, зокрема — недопущення вербування молоді ворожими спецслужбами для здійснення злочинної діяльності на шкоду інтересам держави.
Молодь, як соціальна група, в силу своєї емоційної вразливості, недостатнього життєвого досвіду та впливу середовища, є потенційно легкою мішенню для маніпуляцій, психологічного тиску та залучення до злочинної діяльності з боку спецслужб держави-агресора.
Злочинна активність, до якої можуть залучати українську молодь, охоплює широкий спектр дій — від поширення дезінформації в соціальних мережах до фізичного виконання диверсій, зокрема підпалів об’єктів критичної інфраструктури, адміністративних будівель, складів, залізничних колій, пошкодження обладнання енергетичних систем, відеофіксації чи міткування військових та стратегічних об’єктів.
Усі ці дії мають одну спільну ознаку — вони спрямовані на дестабілізацію внутрішньої ситуації в Україні та послаблення обороноздатності нашої держави. В окремих випадках такими виконавцями стають неповнолітні особи, що є особливо тривожним сигналом і вимагає рішучої реакції суспільства.
Варто розуміти, що механізми вербування можуть бути надзвичайно витонченими та технологічно оснащеними. Спецслужби країни-агресора активно використовують анонімні телеграм-канали, фейкові акаунти в соціальних мережах, гейміфіковані платформи та чати, які маскуються під волонтерські чи патріотичні ініціативи.
Молоді люди отримують «завдання», які на перший погляд можуть здаватися безпечними, простими чи навіть корисними для держави, — зробити фото певної локації, написати графіті, передати інформацію про розташування техніки або пересування військових. Однак насправді ці дії можуть становити елементи злочинної схеми, за якою стоїть організована розвідувально-диверсійна діяльність іноземних спецслужб.
Кримінальним кодексом України передбачено відповідальність за державну зраду, участь у діяльності терористичних організацій, диверсії, сприяння діяльності іноземних спецслужб — і ці злочини тягнуть за собою серйозні юридичні наслідки, включаючи довготривале позбавлення волі.
Однак найважливішим залишається профілактичний вимір: запобігти втягуванню у злочин — означає зберегти людську долю, уберегти від фатальних помилок, які можуть стати незворотними.
У цьому процесі особливу роль відіграє система освіти, заклади професійної та вищої освіти, вчителі, викладачі, психологи, соціальні працівники, а також батьки й опікуни.
Вкрай важливо на постійній основі проводити роз’яснювальну роботу серед учнівської та студентської молоді, пояснювати потенційні загрози, підвищувати рівень цифрової грамотності, навчати навичок критичного мислення та розпізнавання фейків, маніпуляцій, інтернет-шахрайства.
Окремо слід звернути увагу на важливість довіри та своєчасного інформування правоохоронних органів у разі отримання підозрілих пропозицій або спостереження за проявами диверсійної діяльності в інформаційному чи фізичному середовищі.
Законодавство України передбачає, що особа, яка добровільно повідомила про вербування та сприяє розкриттю злочину, може бути звільнена від кримінальної відповідальності або отримати значне пом’якшення покарання.
Українська молодь — це не лише майбутнє нашої держави, а й сьогодення, здатне впливати на безпекову ситуацію вже зараз.
Від рівня поінформованості, стійкості до впливів і рівня відповідальності кожного молодого громадянина залежить загальна стійкість українського суспільства до зовнішніх загроз.
Успішне протистояння гібридним методам ворога вимагає злагоджених дій усіх державних, освітніх та громадських інституцій.
Безпечне середовище для розвитку молоді — запорука сильної, незалежної України.
Марко Мельник
