У сучасних умовах воєнного стану Україна стикається з новими, технологічно витонченими загрозами, які виникають у сфері цифрової комунікації. Однією з таких небезпек є вербування громадян, зокрема молоді, через онлайн-ігри та закриті спільноти в соціальних мережах, месенджерах або ігрових платформах. Ці канали комунікації, які на перший погляд здаються безпечними та розважальними, дедалі частіше використовуються ворожими спецслужбами з метою здійснення розвідувальної, дестабілізаційної або диверсійної діяльності.

Ворог свідомо обирає популярні серед молоді платформи, зокрема Discord, Telegram, Steam, Roblox, Minecraft, а також інші ресурси, де існують закриті або частково анонімні спільноти.

Там представники спецслужб або їхні посередники можуть діяти під вигаданими іменами, представляти себе як волонтери, координатори квестів, гравці або адміністрація спільнот.

В ігровому середовищі або під виглядом виконання завдань у кланах, групах чи внутрішніх «місіях» молодим людям пропонують виконати нібито безпечні, але насправді злочинні дії: зафіксувати місцезнаходження військового об’єкта, залишити умовний знак на трансформаторній будці, переслати координати певної споруди, відзняти відео патрулю або складу.

Вербування в такому середовищі часто має гейміфіковану форму — завдання подаються як частина квесту, місії, гри на «рівні вище» або випробування на «вірність команді».

Такий підхід притуплює відчуття реальності, створює ілюзію анонімності та зменшує психологічні бар’єри.

Молоді люди не завжди усвідомлюють, що їхні дії — це не гра, а складова злочинної діяльності, яка може мати серйозні наслідки не лише для них самих, а й для безпеки всієї держави.

Крім безпосереднього залучення до диверсій, у такий спосіб збирається інформація про політичні настрої, обговорюються фейкові новини, дискредитуються Збройні Сили України та державні інституції, поширюються заклики до саботажу, «мирних протестів» або спротиву мобілізації. Такі дії є частиною інформаційно-психологічних операцій, спрямованих на ослаблення внутрішнього тилу України.

Правоохоронні органи неодноразово фіксували випадки, коли підлітки чи молодь через онлайн-ігри чи чати ставали виконавцями злочинів, навіть не усвідомлюючи масштабу своїх дій. Деякі з них піддавалися шантажу, інші — діяли заради грошей або з інтересу.

Проте законодавство України чітко визначає відповідальність за участь у диверсійній, шпигунській, терористичній чи колабораційній діяльності. Неповнолітній вік не звільняє від покарання, якщо буде доведено, що особа діяла свідомо.

Для протидії цим викликам держава повинна не лише реагувати постфактум, а й активно працювати в напрямі профілактики.

Надзвичайно важливо підвищувати обізнаність молоді, розвивати критичне мислення, навчати кібергігієни, проводити інформаційні кампанії у школах, університетах, молодіжних центрах.

Водночас батьки, педагоги, соціальні працівники мають бути уважними до того, з ким і в яких спільнотах спілкуються діти, які саме ігри вони проходять, хто надсилає їм завдання або пропозиції.

Держава вже має інструменти для виявлення загроз у цифровому середовищі — функціонують відповідні підрозділи СБУ та кіберполіції.

Проте вирішальним фактором у боротьбі з такими видами вербування залишається свідомість і відповідальність громадян.

У разі отримання підозрілих пропозицій або спостереження аномальної активності у спільнотах чи чатах необхідно повідомити відповідні органи.

Вербування через онлайн-ігри та закриті спільноти — це нова форма війни, у якій зброєю стають смартфон, клавіатура та необачність.

Захистити себе та інших означає бути обізнаним, пильним і відповідальним.

У час боротьби за незалежність кожна дія — це або крок до перемоги, або ризик стати зброєю в руках ворога.

Марко Мельник.