В Університетській лікарні провели реконструктивну операцію 28-річному Євгену, який зазнав поранення під час мінометного обстрілу та тривалий час не мав змоги отримати належне лікування.
Про це повідомила пресслужба Львівської ОВА.
Майже два роки російського полону, наслідки поранення та тривале очікування на медичну допомогу. Після повернення додому 28-річний військовослужбовець із Львівщини Євген нарешті зміг пройти операцію, необхідну для відновлення функцій нижньої щелепи.
Чоловік служив у Національній гвардії України з 2022 року. У 2024 році під час мінометного обстрілу він отримав вогнепальне поранення щелепно-лицевої ділянки та потрапив у полон. Спочатку його утримували в Суходольську на Луганщині, згодом — в Орську Оренбурзької області росії. У полоні Євген провів майже два роки.
Через неправильне зрощення уламків нижньої щелепи після поранення чоловік не міг повноцінно відкривати рот, відкушувати та пережовувати їжу. Це ускладнювало харчування й розмову. Також він втратив слух на одне вухо.
«У полоні про це не думав. Там не було думок взагалі. Ми не знали нічого: чи тебе чекають, чи є куди вертатися», — розповідає Євген.
В Університетській лікарні військовому провели реконструктивну операцію, щоб усунути деформацію нижньої щелепи, відновити правильне положення кісткових структур і повернути її функціональність.
«Через відсутність своєчасної медичної допомоги після поранення кісткові уламки нижньої щелепи зрослися в неправильному положенні. Це призвело до її деформації та порушення функцій. Нашим завданням було хірургічно усунути деформацію, відновити правильне положення кісткових структур і функцію щелепи. Операція минула успішно. Попереду в Євгена період відновлення, щоб він знову міг повноцінно харчуватися, вільно розмовляти та повернутися до звичного життя», — розповіла керівниця Клініки реконструктивно-пластичної хірургії Юлія Медвідь.
Найбільша мотивація Євгена одужати — його сім’я: дружина та трирічна донька. Після звільнення з полону він найперше зателефонував рідним. Тепер, перебуваючи в лікарні, телефонує їм кілька разів на день.
Після майже двох років невідомості для нього особливо важливо чути голоси близьких і знати, що вдома на нього чекають.
Історія Євгена нагадує, що повернення з полону — лише початок тривалого шляху до відновлення. Звільнені військовослужбовці потребують не лише підтримки рідних, а й належного медичного лікування та реабілітації, щоб подолати наслідки пережитого й поступово повертатися до повноцінного життя.
