Прикордонники відмовили у в’їзді в Україну Урсулі Ваґнер (Ursula Wagner), матері бойової медикині Савіти Ваґнер, яка майже три роки тому загинула на фронті у Луганській області.
Про це повідомила DW.
73-річна німкеня розповіла DW, що після паспортного контролю у суботу, 14 листопада, вона була змушена забрати валізу з автобуса, в якому прямувала до Києва, й у супроводі прикордонника повернутися до кордону з Польщею.
“Це було як удар в обличчя, ніби я вдруге втратила Савіту, якщо я вже навіть не можу відвідати її могилу, – зазначила Ваґнер у розмові з DW. – Я можу це пояснити лише як помилку в системі, адже мені не змогли назвати причину”. За її словами, прикордонники при цьому поводилися “дружньо”.
У рішенні про відмову, яке вручили Урсулі Ваґнер, повідомляється про трирічну заборону на в’їзд в Україну “на підставі доручення Державної міграційної служби України”. Причини заборони у документі, який є у розпорядженні редакції DW, не зазначаються.
Раніше Урсула Ваґнер неодноразово відвідувала Україну і жодних проблем під час перетину кордону, за її словами, у неї не виникало.

Фото: Mykola Berdnyk
У Державній прикордонній службі, до якої DW звернулася за коментарем, пояснили, що рішення про заборону в’їзду в Україну через різні причини можуть виносити низка уповноважених на це державних органів. “Таке рішення в подальшому надається до Державної прикордонної служби України у вигляді доручення для виконання на кордоні під час заходів прикордонного контролю, – пояснили в ДПСУ. – Обставини прийняття рішення, через що іноземцю забороняється в’їзд в Україну, прикордонному відомству не повідомляються”.
За інформацією джерел DW у ДПСУ, причиною заборони на в’їзд нерідко є несплата штрафу за порушення правил дорожнього руху. У розмові з DW Урсула Ваґнер згадала, що під час одного з візитів в Україну власною автівкою її зупинила поліція за перевищення швидкості. За її словами, на місці штраф у розмірі “близько шести євро” сплатити не вийшло, оскільки у поліцейських не працював платіжний термінал, а постанову про порушення з банківськими реквізитами вона загубила.
Чи справді це могло стати підставою для трирічної заборони, німкені залишається тільки здогадуватися: “Це було б справжнім знущанням. Я їду за дві тисячі кілометрів, а мене відправляють назад через декілька євро”.
Редакція DW надіслала інформаційний запит щодо підстав заборони до Державної міграційної служби та опублікує відповідь у разі її надходження.
Німкеня прямувала до Києва, щоб відвідати могилу своєї єдиної доньки Савіти Ваґнер. Рішення поховати її в Україні вона та вдівець загиблої, Карл Стенеруд (Karl Stenerud), ухвалили свідомо. “Ми вирішили, що буде правильним залишити її поруч із побратимами, – пояснила Урсула Ваґнер в інтерв’ю DW після похорону. – Вона палала своєю справою, вона була настільки їй віддана, що залишила тут своє життя. Раз на рік ми приїжджатимемо до Києва відвідати її”.
Крім того, Урсула Ваґнер мала взяти участь у заході у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Під час зустрічі зі студентами планувалася презентація фронтового щоденника її доньки, який навесні вийшов друком в Україні та Німеччині. У Німеччині книга потрапила у список бестселерів популярного часопису Spiegel.
Савіта Ваґнер приїхала до України на початку повномасштабної війни. Спершу вона допомагала як волонтерка, а потім долучилася до війська – воювала піхотинкою, а згодом бойовою медикинею у підрозділі “Карпатська Січ”. “До біса лікування симптомів – треба викорінювати причину”, – пояснила вона своє рішення в інтерв’ю DW у 2022 році. До приїзду в Україну Савіта Ваґнер вивчала математику в університеті та не мала бойового досвіду.
Наприкінці січня 2024 року Савіта Ваґнер загинула від мінометного обстрілу під час порятунку поранених побратимів на полі бою. В Україні доброволиця була посмертно нагороджена орденом “За мужність”.

