Про це повідомив депутат Ярослав Железняк. За його словами, метою законопроєкту є «відмова від російської спадщини»:

Відтепер:

• Різдво Христове офіційно відзначатиметься в Україні 25 грудня, а не 7 січня
• День Української Державності – 15 липня, а не 28 липня,
• День захисників і захисниць України – 1 жовтня, а не 14 жовтня.

За словами Ярослава Железняка, цей закон підпишуть після 28 липня, тому ще в цьому місяці День Української Державності буде 28 липня.

Православна церква України з 1 вересня переходить на новоюліанський календар. Відповідно до зміни календаря, ПЦУ відзначатиме Різдво 25 грудня, а не 7 січня. Покрову — 1 жовтня, Водохреще — 6 січня. Але Великодня зміна не стосуватиметься, бо свято не має сталої дати.

Також у ПЦУ заявляли, що проситимуть перенести День Української Державності з 28 на 15 липня. Перед цим Українська греко-католицька церква теж вирішила з 1 вересня перейти на новоюліанський календар.

Запис Верховна Рада змінила дати трьох свят – Різдва, Дня Української Державності, Дня захисників і захисниць спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Як зазначається, лист з належним проханням раніше було спрямовано до Міністерства культури та інформаційної політики України.

«Початок богослужіння о 9 годині ранку. Запрошуємо українських вірних до спільної молитви. Просимо стежити за додатковими оголошеннями», – йдеться в анонсі.

Як повідомляє Міністерство культури, сьогодні завершила роботу Комісія для приймання-передачі Успенського собору та Трапезної церкви від Української Православної Церкви до держави. У двох культових споруд, розташованих на території заповідника «Києво-Печерська Лавра», закінчився термін дії договору оренди.

Зокрема, комісія розпочала свою роботу 2 січня цього року та займалася інвентаризацією майна, а також складанням акту технічного огляду двох будівель. Окрім того, робота Комісії забезпечила комплексний опис майна Успенського собору та Трапезної церкви, стану іконостасів та ікон, іншого майна, що не можна відокремити від культових будівель (наприклад, Царські врата, люстри), щоб повернути його балансоутримувачу.

До складу комісії увійшли представники Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного заповідника, Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври/Чоловічий монастир/Української православної церкви та юридичної компанії «Міллер».

«Свято-Успенська Києво-Печерська лавра з 1990 року входить до списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО.Трапезна церква є пам’яткою архітектури національного значення, відтак дуже важливо дотримуватися процедури охорони та збереження пам’яток культурної спадщини. Українська святиня має служити всьому українському народові, цього принципу ми будемо притримуватися і надалі. Дякую членам комісії за швидку та ефективну роботу в інтересах держави», – сказав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

Зазначимо, що на останнє засідання комісії 5 січня не з’явився митрополит Павло, який мав підписати Акт повернення будівель зі сторони УПЦ (МП).

«Утім, відмова від такого підписання не є перешкодою для повернення державного майна. Відсутність митрополита Павла запротокольовано членами комісії, а сам акт, що підписаний з боку Заповідника, направлено іншій стороні на ознайомлення», – наголосили у комісії.

«Оскільки одна зі споруд (Трапезна церква) є пам’яткою архітектури національного значення, дуже важливо дотримуватися процедури охорони та збереження пам’яток культурної спадщини. Лише цінуючи нашу історію, ми можемо боротися за майбутнє з чистою совістю», – прокоментувала керівниця практики захисту бізнесу, адвокатка Ангеліна Климчук.

Як відомо, до 31 грудня 2022 року в Успенському соборі і Трапезному храмі Лаври Богослужіння здійснювала УПЦ (МП).

27 грудня в.о. генерального директора Національного заповідника Києво-Печерська Лавра Олександр Рудник направив наміснику Києво-Печерської лаври УПЦ МП митрополиту Павлу (Лебедю) листа, в якому повідомив, що 31 грудня завершується дія договору про оренду приміщень храмів Верхньої Лаври монастирем УПЦ МП.

З 1 січня 2023 року представники УПЦ МП не мають доступу до храмів Верхньої Лаври.

Запис Епіфаній проведе Різдвяне Богослужіння в Успенському соборі Лаври: Мінкульт підтвердив його повернення державі спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це повідомляє пресслужба УЗ.

180/179 Київ — Дніпро

6 та 8 січня о 09:53 з Києва, о 18:25 у Дніпрі. Зворотно того ж дня о 08:51, прибуття о 17:05.

191/192 Київ — Львів

8 січня о 07:44 з Києва і о 15:28 у Львові.

Зворотно 8 січня о 08:06, прибуває о 15:38.

176/175 Київ — Кривий Ріг

8 січня о 06:19 з Києва через Миронівку, ст. ім. Т. Шевченка, Олександрію із прибуттям о 15:07. Зворотно в той же день о 08:09 із прибуттям до столиці о 16:26.

104/103 Київ — Харків

8 січня о 09:40 з Києва, прибуття о 17:15. Зворотно того ж дня о 10:48, прибуття о 18:41.

168 Львів — Одеса

8 січня о 08:50 зі Львова, прибуття о 19:49. Зворотно того ж дня о 10:16, прибуття о 21:38.

Також в «Укрзалізниці» нагадали, що до 8 січня включно курсуватиме прямий рейс Інтерсіті+ до Славська «Лижний експрес» №745.

Запис «Укрзалізниця» призначила додаткові потяги до Львова на Різдво спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це йдеться на сайті Львівської міськради.

У ХХIIІ фестивалі «Велика коляда» візьмуть участь 40 колективів. Це дитячі, юнацькі і дорослі хори, вокальні, ансамблі бандуристів, театральний гурт, сольні виконавці з різних областей та міст України: Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської області, Києва, Одеси, Херсона, Чернівців, а також з Білорусі (м. Мінськ) та Нідерландів (м. Гаага).

В програмі цьогорічного фестивалю зроблено акцент на виконання творів різдвяної тематики (коляди, щедрівки, віншування, вертепи, звізди тощо) Буковини.

Фестиваль триває протягом двох тижнів і є однією з найпопулярніших подій нашого міста в часі Різдвяних свят.

Гала-концерт буде у форматі онлайн 23 січня о 19.00 год. Організатори сподіваються, що вже наступного року будуть разом великим хором славити народженого Бога.

Запис Львів’ян запрошують на ХХIІІ Різдвяний фестиваль «Велика коляда» спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Різдву передує чотиритижневий піст – час духовного очищення. Кульмінацією святкового приготування є надвечір’я Різдва – день чування, молитви й посту.

Про це пише РІСУ.

Святвечір з 12 пісними стравами має не тільки глибокі змістом церковні відправи, але передусім він багатий у нашому народі на cповнені символіки обряди і звичаї, деякі з яких сягають ще дохристиянських часів.

Загалом традиції святкування надвечір’я Різдва носять однаковий характер по всій Україні, а відмінність у південних та північних областях пояснюється впливом інших культур. Багато із самобутніх звичаїв втратилися або призабулися внаслідок масових депортацій українців з їх етнічних земель або через радянську атеїзацію. Попри все, українці сьогодні по-новому відкривають себе для Бога, рідні традиції та обряди.

Про історію святкування Надвечір’я, про страви, приготовлені на Вечерю, про традиції проведення Святвечора пише Юлія Коцан у статті «Традиції надвечір’я Христового Різдва»:

“Історія святкування надвечір’я перед празником Христового Різдва сягає перших віків християнства. Надвечірня празника Різдва має окрему богослужбу, що зветься Великі, або Царські часи, які уклав Єрусалимський Патріарх Софроній, де в псалмах та читаннях пророків зі Старого Завіту зібрано основні пророцтва відносно обіцяного Месії. Зі святого Євангелія читають події, пов’язані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують воплочення Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під час відправи Царських часів святе Євангеліє лежить на тетраподі як символ Христа, що вже прийшов і голосить нам Божу науку. Походження назви Царські часи пояснюється тим, що колись у Візантії на цій відправі завжди були присутні цісарі зі своїм двором. При кінці служби в їхню честь співали окремо многолітню. День надвечір’я завершує Пилипівський піст перед Різдвом, тому цього дня є строгий піст.

Колись, ще в дохристиянські часи, наші прадіди в той час мали свято «Корочуна» — день привітання сонця. «Свято „Корочуна”, — каже проф. С. Килимник, слова якого наводить у своїй книзі „Пізнай свій обряд” о. Юліян Катрій, — цілком хліборобське, було натхнення людини надією і вірою у щасливий рік урожаю, приплоду худоби, здоров’я, добробуту та радісного життя». Наші пращури вірили, що у грудневі й січневі дні народжується чудодійна сила, що переливається у душі людей, у землю, у воду, у рослини і тварини, тому так чекали та радісно відзначали це свято. Християнство наповнило давні традиції новим змістом, християнськими ідеалами, ідеями правди, любові, всепрощення Слова, щедрості, удосконалення.

Приготування до Святвечора

„До Різдва в Україні готувалися ще з літа. Під час жнив перший, а в деяких місцевостях – останній сніп збіжжя (жита або пшениці) залишали необмолоченим. До нього додавали також по кілька стеблин з інших злаків і перев’язували одним двома, а інколи трьома перевеслами. Цей сніп вносили до хати в навечірня Різдва Христового. Називали його по-різному: «дідух», «дід», «коляда» на Волині, «кріль» (король) на Холмщині, «зажин» на Чернігівщині, «баба» в Чорткові на Тернопільщині”, — розповідають у книзі „Обряди і страви Святого Вечора” Ольга Вербенець і Віра Манько *. В деяких місцевостях «бабою» називали сіно, яке також вносилося до хати.

Приготування до Різдва охоплювало всі сторони життя української родини. Готувалося доволі їжі, варився мед, виготовлялися різні наливки, вишняки, сливняки, тощо. Господиня купувала нові горщики, ложки, миски, дбала про нове вбрання для дітей і дорослих.

Традиційні в наш час ялинки в хатах українців з’явилися переважно аж у першій половині ХХ ст. Спочатку їх підвішували до сволока і лише згодом почали ставити на підлогу. Прикрашали ялинку свічечками, горішками, яблучками, медівниками або домашніми тістечками. Звичай прикрашати різдвяну ялинку поширився з Німеччини. Легенда свідчить, що традицію прикрашати дерева на честь Різдва запровадив відомий богослов-реформатор Мартін Лютер (1483-1546). У 1500 році, напередодні Різдва, він, гуляючи лісом, побачив декілька ялинок, покритих снігом. Вони яскраво виблискували в місячному сяйві і вразили Лютера своєю красою. Повернувшись додому, він поставив маленьку ялинку посеред кімнати, прикрасив її свічками і запалив їх.

На Лемківщині і в деяких районах Львівщини виготовляли так званих «павуків», що символізують павутиння, яке, за легендою, врятувало Христову родину від Іродових воїнів. Виготовляли павуків із соломи або із тонких дерев’яних прутиків чи з дроту, а у місцях з’єднання чіпляли квіти, свічечки або скляні ялинкові прикраси.

До свята мав бути наведений порядок і на подвір’ї, і в господі. Всі знаряддя повинні бути на своєму місці. Все, що було позичене, потрібно було повернути додому, але також і самому повернути позичене. До свят, за традицією, мали бути полагодженні і вози, і сани.

Страви, приготовані на Вечерю

Для святкування Святвечора та Різдва випікали багато різновидів хліба, який мав різні назви (корун, крачун, крайчун, керечун, книш, калач, струцля і просто хліб) та форми, залежно від місцевості, і випікався з різного борошна, міг бути прісним або скоромним (його під час вечері не споживали, а просто клали на столі). Різдвяний хліб був символом новонародженого Ісуса, і в деяких місцевостях до нього додавали трішки свяченої води. Обов’язковим на святковому столі мав бути „книш” – кругла паляниця з малесеньким хлібенятком зверху – для душ померлих. Подекуди перед випіканням цей хліб позначали голівкою маку або відтиском склянки зі змоченими в олії краями. Книші символізують єдність поколінь роду і заступництво-опіку предків.

На Лемківщині й у Галичині посеред столу клали «струцлю» — плетенку, посипану маком, яку ще називали «кукелкою». На Поділлі випікали три обрядові хліби, які на Святвечір клали на столі один поверх іншого. Нижній (його називали «Хазяїном»), прісний, пекли з житнього борошна, другий (називався «Василь») – з пшеничного, верхній («Йордан»), менший також з пшеничного. «Хазяїна» розрізали і їли на перший день Різдва, «Василя» — на Новий рік, а «Йордан» — на Водохрестя. В Козові на Тернопільщині теж клали на стіл три хліби — два нижні житні й зверху – круглий пшеничний калач, в який вставляли воскову свічку. Цей калач був особливим, бо складався з багатьох шишок, які скручувалися з пасочків тіста і щільно вкладалися у круглу форму. Вважали, що сіно під обрусом символізує стаєнку, перший житній хліб – ясла, другий житній – колиску, калач – Ісусика, бо дуже він був солодкий і смачний.

Обов’язково пекли на свята калачі – круглі обрядові хліби з білого пшеничного борошна, замішані на молоці з додаванням яєць. З двох валків тіста скручували джгут, з якого формували коло з діркою всередині. На півдні Поділля калач виплітали з восьми валків тіста. На Черкащині печуть прямокутний хліб, який має назву «Господар».

Обов’язково на столі мали бути пиріжки з різною начинкою – капустою, горохом, сливами, вишнями, маком тощо. Бабусі роздавали їх онукам, і кожен мав запам’ятати з якою начинкою пиріжок. Казали, що коли дитина заблукає, варто згадати з якою начинкою пиріжок на Святвечір, і Господь зразу допоможе пригадати дорогу. Окремо, господині пекли хліб для пригощання худоби. На Поділлі цей хліб називали «Рожество» і мав дуже цікаву форму. Виробляли його з двох валків тіста, які скручували джгутом, надавали йому форми підкови, клали на горщик з кутею.

Щоб устигнути приготувати страви на святкову вечерю, господиня вставала дуже рано, о 1-2 годині ночі. Ця вечеря, хоч пісна, але багата, бо має аж 12 традиційних страв. Звідси її назва – Багата кутя.

Чому на цю вечерю готують саме 12 страв? Етнографи кажуть, що це може бути пов’язано з 12-ма місяцями. У наш час число 12 трактують як згадку про дванадцять апостолів Ісуса Христа.

Господиня розпалювала піч, добуваючи живий вогонь при допомозі шматків дерева, або кресала (цей звичай ще донедавна зберігався на Гуцульщині). У піч клала сім або дванадцять полін. Для приготування страв набиралася досхідня вода, нею заливали пшеницю, сушені фрукти, і ставили в піч варити дві головні страви – кутю та узвар.

Між стравами Святої Вечері на першому місці стоїть кутя, або коливо. Це варена пшениця з медом. Кутя з’явилася ще в дохристиянську добу. З тих часів вона зберегла символізм поминальної страви. Пшениця, як зерно, щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — символ вічного щастя святих у небі. Варили кутю у спеціальному горщику, в якому нічого іншого не варилося, або купували щораз новий. У різних регіонах кутю готували по-різному. На Лемківщині варили кутю з ячмінної каші (панцаку), оскільки пшеницю в горах не сіяли. Звичай варити пшеницю туди принесли із собою священики та вчителі з Галичини, однак цей звичай прижився не у всіх селах. У тих селах на Лемківщині, де кутю варили з пшениці, її подавали лише з медом. Кутю з ячмінної крупи також варили на Чернігівщині – там її заправляли тільки узваром (компот зі сухофруктів). У різних місцевостях кутя мала різну консистенцію – вона могла бути густою, або ж рідкою, як юшка.

Узвар варився з сушених яблук, грушок, слив, вишень. На Тернопільщині його ще називали сушеницею.

Окрім цих головних страв, господині ставили варити голубці, капусняк із пшоном і квасолею, затертий олією, який на Вінниччині та на Гуцульщині називали «шупенею», горох, борщ пісний з карасями, кашу гречану, пшоняну, вареники з капустою, картоплею. Також смажили рибу, пекли млинці з кислого тіста (на Поділлі), варили страви з грибами. Голубці, як правило, робили із заквашеними головками капусти, і начинка у них була різною.

Традиційно вважається, що страв має бути 12, але їх кількість і складники дещо відрізняються – залежно від місцевості і заможності родини. Так, Лемківщина вирізнялася низкою особливих страв, які більше ніде не готували. Наприклад, «бобальки» — подовгасті, посередині потовщені, розкачані в руках шматки тіста, що їх варили або пекли і мастили розтертим маком з медом і олією. Інша страва — «киселиця» — сьогодні зовсім забута. Напередодні Святвечора замочували мелений овес, потім переціджували той заквас через сито, щоб відділити востюги. Очищену густу рідину варили, постійно помішуючи, щоб не пригоріла. Заправляли її кмином, часником та лляною олією.

На Тернопільщині робили напій, який мав назву «голопас». Його готували заздалегідь із відвару сушених фруктів, до якого додавали житню закваску або дріжджі, а також карамель.

Поки господиня порається в хаті, господар приводить до порядку обійстя, напуває і годує худобу.

Цікавий звичай зафіксований на Лемківщині. Коли вже все в хаті було готове, ціла родина йшла до потоку і там старанно милася крижаною водою, а втиратися поспішали до хати. Останньою йшла митися господиня.

Традиція внесення дідуха і приготування стола

Наступним кроком є традиція внесення дідуха. Господар, здійнявши шапку, перехрестившись, брав дідуха і в’язку сіна, а син – дві в’язки. Сіно при цьому розтрушували, а батько приговорював: «Хай труситься сіно, хай годує худібку. Хай м’яко буде душечкам, хай м’яко буде Святому Дитяті та худібці на сіні лежати!».

Повільно і урочисто батько з сином підходили до хати і ставали перед порогом, де їх вже чекала господиня з книшем в руках. Входили в хату і батько говорив такі слова: „Святки йдуть!” „Святки прийшли!” – відказував після батька син. „Шануємо і просимо дідуха й вас завітати до господи!”, – відповідала мати. Так відбувалось на Східній Україні, а на Галичині газда (господар) промовляв такі слова: «Дай Боже, добрий вечір, ті свята упровадити, других дочекати в здоровлю, щастю до другого року, на многая літа». Опісля, сім’я заходила до хати, хрестилася, розстеляли в’язочку сіна на покутті й ставили на нього дідуха, другу в’язку сіна клали на стіл, а третю – під стіл. Під час того, як на підлогу стелили солому, діти під столом квокали: «Кво-кво – завтра Різдво».

На Тернопільщині та Львівщині на стіл укладали сіно тонким шаром, господиня клала на чотири кути зілля і часник. Зверху стелили білий обрус, а поверх нього часто стелився другий.

На святково застелений стіл клали хліб, і в ньому робили дірку, в яку вставляли високу воскову свічку. На Лемківщині і в Галичині свічку ставили в горня, наповнене ярим зерном, яке згодом підмішували до посівного зерна. Запалену свічку ніхто не мав права погасити весь вечір і старалися запалити так, щоб вона випадково не погасла, бо це не є доброю прикметою, бо віщувала смерть когось з родини. Після цього господар клав у сіно під столом сокиру, косу, серпа, частину рала, частину граблів – щоб добре оралося, жалося, косилося та щоб було, що жати і косити в Новому році. Тільки опісля господар брав горщик з кутею, а господиня з узваром. Вони урочисто несли їх на покуття.

Поки мати ставила страви на стіл, господар йшов у хлів годувати худобу шматочком хліба з застромленим у нього часником, посипаним сіллю, починаючи з найстаршої, закінчуючи наймолодшою. Символізм цього звичаю у тому, що худоба своїм диханням зігрівала новонародженого Ісусика. Потім вся родина ставала до спільної молитви. Спочатку моляться за померлих, а потім за всіх присутніх.

Після господар змішував ложку куті та всіх інших страв з борошном і знов йшов у хлів пригощати худобу, щоб й та могла приймати участь у святкуванні. Потім виходив на подвір’я, щоб запросити на вечерю всі праведні й не праведні душі, сонце й місяць. Запрошення повторював тричі. Не отримавши відповіді, голосно говорив: «Як не йдете, то щоб повіки віків не приходили». Господар, повернувшись до хати, зачиняв двері. Після цього вже ніхто з дорослих у цей вечір не міг виходити. На Прикарпатті збереглася ще досі традиція перед вечерею йти з кутею та свічкою на цвинтар і запрошувати померлих родичів на спільну трапезу.

Різдвяна зірка

Коли на небі з’являлася перша зірка, аж тоді родина могла сідати до столу після дня суворого посту, під час якого ніхто не мав права їсти, окрім малих дітей, яким давали трішки вареної картоплі. Проте перед тим як сісти, кожен дмухав на місце на лаві, щоб бува не придушити душі, які, вважалося, на Святвечір приходили до хати.

Починали вечерю з куті. Їли всі з спільних мисок і пили з одного кухля, що символізувало мир і злагоду в сім’ї впродовж року. Окремі тарілки і ложки ставили лише для покійних родичів, або того з родини, кого не було в цей вечір вдома. Несподіваний гість віщував щастя на цілий рік, тому йому старалися догодити. Також вважалося доброю прикметою запрошувати на вечерю одиноких, бездомних та убогих людей. Вечеряли довго і ніхто не мав права вставати, окрім господині, яка підносила страви.

В кінці вечері батько, а за ним і вся родина вставали з-за столу та дякували Господові за прожитий рік і просили про долю на наступний.

Після вечері на столі залишали кутю, інші страви, ложки, бо вірили, що вночі померлі прийдуть ще раз на вечерю.

В центральній та східній частині України після Святовечора існував звичай носити вечерю дідусю і бабусі (якщо вони мешкали окремо), хрещеним батькам та добрим знайомим. «Нести вечерю» — то значить шанувати старійшину, ділити надію, долю, добро, згадувати померлих.

Після Вечері у деяких регіонах молодь починала колядувати. Дехто йшов на Всеношне Богослужіння, яке завершувалося святковою Різдвяною Літургією.

Загалом традиції святкування надвечір’я Різдва носять однаковий характер по всій Україні, а відмінність у південних та північних областях пояснюється впливом інших культур. Багато із самобутніх звичаїв втратилися або призабулися внаслідок масових депортацій українців з їх етнічних земель або через радянську атеїзацію. Попри все, українці сьогодні по-новому відкривають себе для Бога, рідних традицій і обрядів.

(Книга Ольги Вербенець і Віри Манько „Обряди і страви Святого Вечора” стала бестселером видавництва „Свічадо”. „Ця книжка наповнена передріздвяною радістю, ароматом солом’яного дідуха і запашного сіна, пахощами і смаком правічної куті”, — говорять про видання у самому видавництві. — „Вона буде цікавою і корисною як для тих, хто вже має ґрунтовний досвід у підготовці до Святого Вечора, так і для тих, хто можливо вперше спробує приготувати 12 страв, відродити деякі призабуті звичаї у своїй родині, наповнивши переддень Христового Різдва радісною, світлою і чарівною атмосферою”. Матеріали згаданої книги лягли в основу цієї статті).

Запис Сьогодні, 6 січня, – Надвечір’я Христового Різдва за юліанським календарем спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це повідомили на сайті Львівської міськради.

Організатори обіцяють коляду разом із найкращими музикантами Львова серед зимової краси та автентики Шевченківського гаю.

«Якщо ваше серце хоче домашнього затишку, а душа прагне веселої спільної коляди – чекаємо в Гаю. Будемо спілкуватися, колядувати, танцювати разом із людьми, котрі плекають різдвяні традиції і точно знають, яким має бути наше, українське Різдво», – зазначають в музеї.

Усі заходи відбуватимуться у рамках благодійного проєкту Львівського скансену «Об’єднуємо друзів Музею», що покликаний акумулювати кошти на реставрацію музейних об’єктів. Відвідавши різдвяний скансен, відвідувачі стануть добрими друзями музею і сприятимуть важливій справі – збереженню унікальних пам’яток народної архітектури.

Програма свята

7 січня

14.00 – 16.30

подвір’я церкви зі с. Кривка

коляда з гуртом звіздарі

• мистецькі вертепи у Різдвяній шопці
• ексклюзивна екскурсія «Українське Різдво» (лише за попереднім записом https://cutt.ly/jUQDzv9, кількість учасників обмежена, тож поспішайте зголоситися)

8 січня

14.00 – 16.30

подвір’я церкви зі с. Кривка

• мистецькі вертепи у Різдвяній шопці
• колядничий гурт з “Дударика”
• ексклюзивна екскурсія “Українське Різдво”  (лише за попереднім записом https://cutt.ly/jUQDzv9, кількість учасників обмежена, тож поспішайте зголоситися)

16.30 – 19.00

садиба зі с. Вербівець

• народні танці та спільна коляда з найкращими музикантами Львова:

• танці з ДРИҐом
• Lemko Bluegrass Band
• Соломія Чубай зі своїми друзями музикантами
• Василь Карвацький
• Гурт “Курбаси”
• MANU DJ

• Ведучий Павло Гоц

Крім того на гостей свята чекають різдвяні інтер’єри, святкові фотозони, «жива» шопка, автентична кухня від «Бойківської гостини», трав’яний чай за коляду.

Вхід до Музею 7-8 січня – 100 грн (загальний квиток), 50 грн (пільговий квиток).

Запис Львів’ян запрошують на Різдво до Гаю спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Різдво – одне з найбільших і найурочистіших християнських свят. І якщо для православних у святковій ієрархії вище стоїть хіба що Воскресіння Христове, або ж Великдень, то для католиків Святом свят є саме Різдво, пише Укрінформ.

Біблійна історія оповідає нам наступне: Діва Марія разом з Йосипом, з яким вона була заручена, прийшли в юдейське місто Віфлеєм для участі в державному перепису. Оскільки місця їм не знайшлося ні в готелях, ні в домівках віфлеємців, вони вирішили заночувати в печері, куди пастухи зазвичай заганяли в негоду худобу. Там і народився Ісус Христос. Немовля поклали в ясла (годівницю для худоби). Саме тоді пастухам, що вночі стерегли стадо, з’явився ангел зі звісткою про появу на світ Спасителя світу, і вони першими поклонилися маленькому Ісусові. Також на поклоніння Богонемовляті прийшли волхви (східні мудреці), яких до Віфлеємської печери привела чудесна зірка.

В перші століття нашої ери не існувало точної дати святкування Різдва Христового. Одні віруючи виступали за 20 травня (Климент Олександрійський), інші – за 25 березня, 17 листопада тощо. Східні християни відзначали Різдво переважно на Богоявлення 6 січня.

У 336 році, за часів імператора Костянтина Великого, відбулось перше задокументоване святкування Різдва саме 25 грудня. Офіційно ця дата була затверджена на Третьому Вселенському соборі, що проходив в місті Ефес у 431 році. Згодом святкування Різдва зі східної частини Римської імперії почало поширюватись на північ і захід Європи, доповнюючись різними традиціями. Так, у Середні віки (приблизно з 1223 року) виник звичай встановлювати для поклоніння віруючих різдвяні вертепи – ясла з фігурками Дитяти Ісуса, Марії, Йосипа, пастухів, Трьох царів (волхвів) у церквах та власних будинках.

Варто зазначити, існування двох дат святкування Різдва пов’язане не з приналежністю до тієї або іншої християнської конфесії, а виключно з різницею календарів, якими послуговуються церкви. У XVI столітті на зміну Юліанському календарю прийшов більш точний Григоріанський календар. Згодом більша частина церков перейшла на новий календар, а деякі церкви продовжили використовувати старий, де 25 грудня відповідає 7-му січню.

Починаючи з 2017 року, Україна офіційно святкує Різдво Христове двічі – 25 грудня та 7 січня, причому обидва дні, згідно з законом, вихідні. Серед сусідніх з Україною держав так само офіційно двічі відзначають Різдво Білорусь та Молдова.

Запис Сьогодні християни святкують Різдво за Григоріанським календарем спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це йдеться на сайті Львівської міськради.

Храм Стрітення Господнього, парафія Матері Божої Громничної

Святі Меси звершуватимуть у Каплиці Розена (вул. Винниченка, 30):

25 грудня: 00 год. – “Пастирка”;   11:00 (укр.), 12:00 (лат.), 16:00 (пол.), 19:30  (укр.).

Львів-Збоїща (ПДМ Неустанної Допомоги) (вул. Мазепи, 46):

25 грудня: 00 год. – “Пастирка”; 9:00 (укр.), 10:30 (укр.), 12:00 (пол.), 19:00.

Парафія св. Йоана Павла II (вул. Стрийська, 6):

25 грудня: 00 год. – “Пастирка”; 9:00, 11:00, 12:30, 19:00.

Латинський катедральний собор, парафія Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (площа Катедральна, 1):

24 грудня: 18:00 – “Пастирка”, яку очолить Папський Нунцій Вісвальдас Кульбокас та Митрополит Львівський РКЦ  Мечислав Мокшицький

25 грудня: Меси: 7:00 (пол.),8:00 (лат.), 9:00 (укр.), 10:15 (пол. для дітей), 11:30 (пол.),13:00 (пол.) 15:00(англ),  18:00 (пол.)

Львів-Рясне, парафія Божого Милосердя (вул. Брюховицька, 119 а):

25 грудня: 00 –  “Пастирка”; 9:00 (пол.), 13:00 (укр.)

Парафія Св. Антонія (вул. Личаківська, 49а):

24 грудня: 19:30 – Пастирка  (укр.), 21:00 Пастирка (пол.)

25 грудня: 8:00 (пол.), 10:00 (укр.), 12:00 (пол.), 15:00(укр.) 17:00(пол.), 18:30 (укр.)

Парафія св. Марії Магдалини (вул. С. Бандери, 8):

24 грудня: 18:30 – Пастирка

25 грудня: 10:00 (пол.), 12:00 – Месу очолять Паський Нунцій Вісвальдас Кульбокас та Митрополит Львівський РКЦ Мечислав Мокшицький , 18:30 (пол.)

Парафія св. Архистратига Михаїла (Львів — Сихів, вул. Освицька, 4):

24 грудня: 21:00 – “Пастирка” (укр.),  “Пастирка”- 24:00 (пол.)

25 грудня: 11:00 (укр.), 13:30 (пол.)

Парафія св. Терези від Дитяти Ісуса (Брюховичі вул. Потічок 6):

З огляду на те, що храм св. Терези від Дитятка Ісуса постраждав у пожежі, моління відбуватимуться при монастирі Отців Паллотинів (вул. Потічок, 6):

24 грудня: 22:00 – “Пастирка”

25 грудня: 11:00 (пол.), 13:00.

Запис Розклад Різдвяних Богослужінь у римо-католицьких храмах у Львові спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Такі сподівання висловив Предстоятель Православної Церкви України Епіфаній в «Суботньому інтерв’ю» Радіо Свобода, – пише РІСУ.

«Будемо прогнозувати, що впродовж 10 років. А далі будемо бачити. Це важко так передбачити» — сказав він.

Митрополит Київський і всієї України наголосив, що особисто підтримує перехід святкування Різдва за новоюліанським календарем, проте процес має відбутися поступово. Він зазначив, що українців «вже намагаються ділити і за мовою, і за релігією».
До того ж Предстоятель ПЦУ переконаний, що, наразі, в нинішній період різдвяних свят «храми 25-го будуть порожніми, а 7-го будуть повними».

«Це найбільше пов’язано з традиціями всередині. Ми вже говорили і аналізували. Хоча в цьому році я спостерігаю, що немає такої активної хвилі обговорення святкування Різдва Христового. В минулі два роки, чи це було штучно створено, я пригадую, що в позаминулому році запустили мої цитати про те, що я не проти, а я насправді не проти переходу. Але щоб це відбулося правильно. Треба мудро діяти», – прокоментував Епіфаній.

Глава ПЦУ також зазначив: «Ми покликані проводити, найперше, просвітницьку роботу. Ми святкуємо 25-го, просто за різними календарями. Так, цю помилку треба буде виправити.
7 січня ПЦУ, а також УГКЦ святкуватимуть Різдво Христове за юліанським календарем (так званим «старим стилем»).

Римо-Католицька Церква і більшість Протестантських Церков, а також більшість Православних Церков світу святкуватимуть Різдво 25 грудня за сучасним григоріанським календарем чи новоюліанським. В Україні з 2017 року 25 грудня, як і 7 січня, є офіційним вихідним днем.

Запис Предстоятель ПЦУ спрогнозував, коли більшість українців святкуватимуть Різдво 25 грудня спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це повідомили у пресслужбі Львівської міськради.

Першою офіційною подією новорічно-різдвяного періоду стане відкриття головної ялинки Львова. Головну новорічну красуню міста відкриватимуть 17 грудня о 18:00  год.на площі біля Львівського театру опери та балету. Цього року для ялинки було обрано нову концепцію новорічно-різдвяної ілюмінації.

Сама ялинка, як і минулого року, буде прикрашена рясним освітленням, але, окрім того, буде додано іграшки у вигляді ромбів, різдвяних «павуків». Під час засвічення ялинки традиційно пластуни передаватимуть львів’янам Вифлеємський вогонь миру.

Також 17 грудня відбудеться відкриття різдвяного ярмарку на проспекті Свободи та на площі Ринок.

24 грудня о 18:00 год. на площі Ринок, 1 відбудеться відкриття різдвяної шопки за участі Львівського муніципального хору «Гомін». Того ж дня о 19:00 год. у внутрішньому подвір’ї Львівський академічний духовний театр Воскресіння покаже виставу «Казковий світ дитинства».

25 грудня о 21:00 год. на площі Яворського відбудеться різдвяна коляда від кавер-гурту «Каверзні».

27 грудня 19:00 год. на площі Ринок проведуть аудіовізуальне дійство до століття Михайла Дзиндри.

6 січня о 12:00 год. на площі Яворського встановлять різдвяного дідуха.

7-8 січня з 12:00 до 20:00 год. фестиваль «На Різдво до гаю», який традиційно пройде у Шевченківському гаю.

З 7 по 19 січня на площі Музейній відбуватиметься фестиваль «Велика коляда».

8 січня на площі Музейній, площі Ринок та на площі перед Львівський оперним театром проходитиме фестиваль «Спалах різдвяної звізди».

Запис Різдво у Львові: програма святкових заходів спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..