Як повідомляє, розслідуванням встановлено, що під час дії воєнного стану підозрювані розтратили кошти Міноборони та перешкоджали законній діяльності Збройних Сил України, що спричинило тяжкі наслідки.

Зокрема, вони організували закупівлю неякісних бронежилетів на кошти, виділені з державного бюджету. У 2022 році між Міністерством оборони України та компаніями-нерезидентами з порушенням передбаченої процедури укладено ряд договорів про закупівлю засобів індивідуального захисту. Амуніцію закуповували за завищеними цінами зі 100% оплатою.

Як встановили слідчі, експосадовці проігнорували необхідність забезпечення належного контролю за якістю продукції. Вони прийняли без перевірки засоби індивідуального захисту та передали неякісну продукцію на військові склади ЗСУ.

За висновками експертиз ця амуніція не відповідає державним та військовим стандартам України, технічними вимогам для закупівлі бронежилетів різних типів і не може належним чином захистити українських військовослужбовців.

Усього внаслідок незаконних дій підозрюваних окремі підрозділи Збройних Сил України не були належно укомплектовані засобами індивідуального захисту на суму понад 1,4 млрд грн.

Підозрювані залишаються під вартою.

Наразі у кримінальному провадженні виконуються вимоги ст. 290 КПК України. Підозрюваним та їх захисникам надано доступ до матеріалів досудового розслідування, після чого обвинувальний акт буде скеровано до суду.

Запис Закупка неякісних бронежилетів на 1,4 млрд грн: розслідування завершили спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Повідомляється, що Слідчі Головного слідчого управління СБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора завершили розслідування щодо очільників окупаційної адміністрації РФ в українській АР Крим.

«Досудовим розслідуванням встановлено, що у лютому-березні 2014 року представники російської окупаційної адміністрації брали активну участь у діях, спрямованих на насильницьке повалення конституційного ладу та зміни меж території України. Зокрема, вони брали участь у створенні окупаційних органів, безпосередньо очолювали їх та керували ними», — йдеться у повідомленні.

З контексту повідомлення стає зрозумілим, що йдеться про Аксьонова, Константинова, Поклонську та інших колаборантів, які сприяли представникам країни-агресора у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності.

Утім, на моє переконання, увага слідчих СБУ має бути прикута не лише до злочинної діяльності колаборантів і зрадників.Слідчим СБУ необхідно звернути увагу на злочинну бездіяльность представників вищого військово-політичного керівництва України, які фактично створили умови для анексії РФ українського Криму.

Нагадаю хронологію подій березня 2014 року.

5 березня 2014 року Шевченківський районний суд Києва виніс постанову про затримання спікера кримського парламенту Константинова та «прем’єр-міністра» автономії Сергія Аксьонова. Їх вимагали доставити в суд для обрання запобіжного заходу.

Відносно Аксьонова та Константинова правоохоронні органи України розпочали кримінальне провадження за частиною 1 статті 109 КК республіки («дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»).

5 березня 2014 року Шевченківський суд виніс постанову, а вже 7 березня делегація з Криму на чолі з Володимиром Константиновим зустрілася з депутатами Держдуми РФ, а потім поспілкувалася з сенаторами з Ради Федерації. Під час зустрічей спікер кримського парламенту пообіцяв зробити все можливе щоби український півострів приєднався до Росії. Показово, що Константинов незважаючи на постанову Шевченківського суду та розслідування справи українськими правоохоронцями летить в Москву.

Повітряний коридор літака з кримською делегацією на чолі з Константиновим пролягав над територією України і забезпечувався українською стороною. Підняти в повітря винищувачі і посадити на український аеродром літак зі зрадниками – це справа суто технічна.

Незважаючи на те, що Шевченківський районний суд Києва виніс постанову про затримання Константинова, наші військові жодним чином не реагують. Більше того – вони дають коридор як в Москву, так і в зворотному, з Москви, напрямку. Рішення або команду про невтручання у цю справу військові могли отримати тільки від вищого політичного керівництва країни.

Відповідно, тоді постає питання, що вже 7 березня 2014 року, доля українського Криму була вирішена не на користь України і вирішував її не зрадник Константинов. Він лише декорація, персонаж який потрібен для протокольного фото.

Тепер стає зрозумілою і позиція вищого військово-політичного керівництва  країни, яким треба було зберегти обличчя при поганій грі.

28 лютого 2014 року на засіданні Ради національної безпеки і оборони під головуванням виконувача обов’язків президента України Олександра Турчинова Ігор Тенюх заявив: «Сьогодні ми зможемо зібрати зі всієї країни військове угруповання чисельністю понад 5 тис. військовослужбовців, здатних виконувати бойове завдання. Їх можемо кинути в Крим, але це не вирішить проблеми півострова».

Часткову мобілізацію оголошують лише 17 березня, після проведення референдуму в Криму, коли стає зрозумілим, що Путін претендує не лише на Крим, але й на східні області України.

17 березня, віддається наказ про застосування зброї українськими військовими при спробі штурму українських частин. Цей наказ йде всупереч з попередніми наказами не піддаватися на провокації і не відкривати вогонь. У підсумку ми мали повну деморалізацію особового складу, який вже просто не розумів, які накази йому виконувати.

Свого часу екс-начальник Генштабу і головнокомандувач Збройними силами України (2012-2014 рр.)генерал-полковник Володимир Замана заявив, що відмова ввести воєнний стан у Криму в лютому 2014 року було «стратегічною помилкою нової влади».

На думку генерал-полковника першопричина проблем України не в імперських амбіціях Путіна. Він всього лише стерв’ятник, який захопив те, що безгосподарно валялося. А валялося саме тому, що ніхто в офіційному Києві не збирався захищати Крим, нова влада з ранку до ночі портфелі ділила. Люди попіарилися на Майдані, прийшли до бюджетного корита, почали дерибан і бійку за міністерські пости.

Якби українська влада захистила Крим, не було б війни на сході. Війна на Донбасі – це прямий наслідок бездіяльності офіційного Києва в Криму.

Нагадаю:

16 березня 2014 року на території АРК і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.

Країни Заходу  не визнали анексію Криму і запровадили економічні санкції протии РФ.

Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку  окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

Якби 2014 року у Крим не пустили «зелених чоловічків», Росія не вдерлася б на територію Донбасу, заявив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Axios on HBO.

«Якби я тоді був президентом, ми б там усі вмерли у Криму, але ми б туди «зелених чоловічків» не пустили. А якби не пустили туди «зелених чоловічків», то Росія не допомагала б сепаратистам і не була б на сході України», – сказав Зеленський.

Д. Снєгирьов, воєнний експерт

Запис Анексія Криму: СБУ має розслідувати злочинну бездіяльність колишнього військово-політичного керівництва України спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це директор НАБУ Артем Ситник повідомив на брифінгу, повідомляє «Укрінформ».

«На сьогодні у НАБУ є 2 справи (щодо Чауса — ред.). Перша справа — це щодо одержання неправомірної вигоди, друга — це факт неправомірного переміщення через кордон у 2016 році. Інших справ ми не розслідуємо», – сказав директор НАБУ.

За його словами, ще одну справу – щодо зникнення Чауса у Молдові – розслідує Служба безпеки України.

«Відповідальність за надання висновків, яким чином він (Чаус – ред.) там зник і з’явився у нас, – це все буде розслідувати СБУ, і я дуже сподіваюся, що це розслідування буде чесним, прозорим і дасть якийсь певний результат», – заявив Ситник.

Він повідомив, що справа про зникнення Чауса з України була зареєстрована у 2016 році в результаті роботи детективів, які вживали заходів щодо встановлення місця знаходження екссудді.

«І під час вжиття цих заходів нами було точно встановлено, як він залишав територію України, яким чином це відбувалося. Зараз з цього приводу проводяться процесуальні дії з цією особою (Чаусом — ред.)», – сказав директор НАБУ.

Як повідомлялося, у серпні 2016 року детективи Національного антикорупційного бюро викрили суддю Миколу Чауса в отриманні хабаря у розмірі 150 тис. доларів.

У вересні того ж року Верховна Рада підтримала подання Генеральної прокуратури про надання згоди на затримання та арешт судді. Однак Чаус втік з України і переховувався в Молдові.

3 квітня 2021 року адвокат Чауса Юліан Балан заявив, що група невідомих озброєних чоловіків викрала екссуддю в центрі Кишинева.

8 травня ЗМІ поінформували, що СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом зникнення Чауса у Молдові.

30 липня стало відомо про виявлення Чауса в селі у Вінницькій області.

Після цього поліція затримала екссуддю, але його пізніше нібито “перехопили” службовці СБУ і вивезли в невідомому напрямку.

Згодом в СБУ заявили, що “не викрадали” Чауса, а діяли у межах закону і своїх повноважень, оскільки розслідують викрадення екссудді та незаконне переправлення його через державний кордон.

Зі свого боку НАБУ наполягало на переданні їм Чауса, обвинуваченого в корупції.

1 серпня адвокат Чауса Ростислав Кравець повідомив, що знайшов свого підзахисного: той перебуває під захистом СБУ і отримує медичну допомогу. За його словами, Чаус має два статуси – підозрюваного у справі, яку розслідує НАБУ щодо ймовірної хабаря, і потерпілого у справі про викрадення, яку розслідує СБУ.

3 серпня у НАБУ затримало колишнього суддю у столичній лікарні «Феофанія».

4 серпня Вищий антикорупційний суд помістив Чауса під цілодобовий домашній арешт з електронним браслетом. Адвокат Чауса Ростислав Кравець заявив, що захист екссудді подаватиме апеляцію на це рішення ВАКС.

9 серпня прессекретар САП Ольга Постолюк повідомила Укрінформу, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура подала скаргу до Апеляційної палати ВАКС щодо обрання Чаусу запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

6 серпня у НАБУ поінформували, що його детективи за процесуального керівництва прокурорів САП завершили розслідування стосовно колишнього судді Дніпровського районного суду міста Києва, який, за інформацією слідства, вимагав та одержав неправомірну вигоду у розмірі 150 тис. дол.

Запис НАБУ розслідує стосовно Чауса два провадження спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Земельні ділянки загальною площею 47 гектарів поблизу однієї з трас Львівщини опинились в приватних руках. Ланцюжок з юридичних та фізичних осіб вивів на колишнього голову Львівської обласної ради Олександра Ганущина.

Детальне розслідування дивіться у сюжеті від НТА:

Запис Афера екс-голови Львівської облради: 47 гектарів Ганущина та політичні бали для братів Дубневичів (ВІДЕО) спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Як відомо, 1 грудня, в центрі Києва, біля ресторану «Маріо», сталась трагедія, в якій загинула трирічна дитина. Був розстріляний автомобіль депутата Київської облради, донецького бізнесмена В’ячеслава Соболєва. Соболєв та його дружина залишились живими, але загинув їхній маленький.

Журналіст і блогер Володимир Бойко на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» повідомив шокуючі деталі щодо передумов цього нападу. Зокрема, Бойко стверджує, що за замахом на вбивство Соболєва може стояти ексзаступник голови Вищого господарського суду Артур Ємельянов.

«750 тис. доларів – така ціна життя дитини: саме цю суму не поділили Соболев та колишній заступник голови Вищого господарського суду України, також «донецький», Артур Ємельянов, – пише Бойко. – Те, що Соболеву жити недовго я зрозумів 15 листопада 2019 року, коли о 13:30 побачив Ємельянова в чорному автомобілі «Тойота Ленд Крузер 200» з номером держреєстрації АА 0075 (перепрошую, але останні дві букви недобачив), припаркованому біля Генеральної прокуратури України. Причиною мого спостереження за паном Ємельяновим стала інформація про те, що він домовився з першим заступником генерального прокурора Віталієм Каськом закрити кримінальне провадження, яке розслідувалось ГПУ в зв’язку з викраденням в Словаччині бізнесмена Максима Слуцького та замаху на викрадення бізнесмена Владислава Ізраеліта. Як встановили правоохоронні органи Австрії в ході проведення негласних слідчих дій, замовником злочину є Артур Ємельянов».

Журналіст пише, що на підставі інформації австрійської поліції Генеральна прокуратура України 29 серпня 2018 року зареєструвала кримінальне провадження №42018000000002122, яке повністю розслідувалось самими прокурорами (хоча формально й рахувалось за Головним слідчим управлінням Національної поліції).

«Пізніше в ГПУ узнали, що Ємельянов, намагаючись випередити події, домовився з начальником слідчого управління ГУ НП в Київській області, де за заявою Ємельянова зареєстрували кримінальне провадження №12018110200004900 від 14.08.22018 – тільки вже за фактом, начебто, вимагання в Ємельянова грошей. Генеральна прокуратура забрала з обласної поліції ці провадження й об’єднала його з «прокурорською» справою, присвоївши об’єднаному провадженню номер 12018110200004900, оскільки він з’явився в ЄРДР на кілька днів раніше», – стверджує Бойко. .

Він також пояснив, що так докладно розповідає про ці «бюрократичні тонкощі» для того, щоби пояснити, за що саме Касько взяв гроші з Ємельянова: під час зустрічі вони домовились, що Касько відправить об’єднану справу з Генеральної прокуратури в Головне управління Національної поліції в Київській області, де провадження, яке розслідувалось за фактом викрадення Слуцького й замаху на викрадення Ізраеліта, буде закрито.

За даними Бойка, 15 листопада 2019 року Ємельянов відвідав Генеральну прокуратуру, а вже 18 листопада в ГПУ надійшов лист за підписом начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Максима Цуцкірідзе з проханням направити «справу Ємельянова» в поліцію Київської області.

«Власне це – тобто впевненість, що кримінальне провадження, яке розслідувалось за фактом викрадення Максима Слуцького та замаху на викрадення Владислава Ізраеліта, закрито – розв’язало Ємельянову руки й він, переконаний у власній безкарності, став розбиратись зі своїми «донецькими» ворогами. Але є нюанс, про який, вочевидь, Артур Станіславович не знав: Касько досі не знайшов матеріали справи й не передав їх у поліцію Київської області «на поховання», хоча ретельно шукав й навіть влаштував скандал підлеглим.

Річ у тім, що після того, як я узнав, що Касько взяв з Ємельянова гроші, матеріали цієї справа зникли з Генеральної прокуратури України й опинились у мене. Було так – заходжу я в ресторан «Солом’янська броварня», де зазвичай знаходжу флешки з таємними та цілком таємними документами, і очам не вірю: на гардеробі хтось залишив мені матеріали кримінального провадження №12018110200004900 від 14.08.2018 – усі 6 томів. І тепер я пропоную Віталію Каську викупити в мене цю справу, щоби відпрацювати хабар, отриманий від Ємельянова. Але не за гроші. Мене цікавить тільки припинення поборів зі спортсменів-парашутистів.

Для цього Каську треба усього-на-всього взяти на особистий контроль розслідування кримінального провадження відносно екс-міністра молоді та спорту Ігоря Жданова, а також відправити в Лук’янівське СІЗО соратника попсуй-міністра, який, власне, і допоміг Жданову організувати корупційні схеми – прокурора Києва Романа Говду. Ну, і пару разів викликати на допит чинного міністра Володимира Бородянського й пояснити йому, що треба, урешті-решт, виконати численні судові рішення та скасувати «Правила спортивних змагань з парашутного спорту». І тоді я з дорогою душею…

А доки цього не зроблено, я буду публікувати по 5 сторінок зі «справи Ємельянова» через день, чергуючи розповідь про витівки екс-судді Ємельянова з публікацією матеріалів НСРД відносно бой-френда Говди Євгенія Бамбізова. Подивимось, хто перший накладе на себе руки – Касько чи Говда», – розповів деталі справи журналіст.

Він також опублікував документ: лист начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Максима Цуцкірідзе з проханням направити «справу Ємельянова» в поліцію Київської області.

«Цей лист коштував життя 3-річному сину В’ячеслава Соболева», – додав Бойко.

Нагадаємо, у неділю ввечері у Києві обстріляли автомобіль Range Rover, за кермом якого був депутат Київської обласної ради В’ячеслав Соболєв. Інцидент стався на вулиці Льва Толтого біля перехрестя з Тарасівською. Соболєв розповів поліцейським, що він від’їхав від ресторану «Маріо» зі своєю сім’єю і зупинився на світлофорі. У цей момент він почув постріл. В результаті обстрілу син депутата помер у кареті швидкої допомоги. Куля потрапили дитині у голову. Загиблий був похресником Народної артистки України Ірини Білик.

Запис Відомий журналіст оприлюднив шокуючу версію вбивства дитини бізнесмена і депутата у Києві спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..