В Україні віряни УГКЦ та ПЦУ це свято вперше відзначають 8 вересня, а до календарної реформи святкували 21 вересня. Це перше з дванадцяти найбільших свят церковного року, який розпочався 1 вересня, повідомляє УГКЦ.

Про зміст першого в церковному році свята розповів владика Венедикт Алексійчук, єпископ єпархії Святого Миколая з осідком у Чикаго. «Це свято нам говорить, на мій погляд, надто важливу річ — Богородиця виконала свою місію», — розповів владика Венедикт.

За його словами, Марія через своє праведне, досконале, святе життя стала відкритою на те, щоби зачати Божого Сина і виконати Божу волю щодо Неї.

«Ми не просто маємо вчергове відсвяткувати це свято чи то за юліанським, чи тепер за григоріанським календарем, — наголосив єпископ. — Головне, щоб кожен з нас усвідомив собі, що як Богородиця мала своє покликання, так і кожен з нас має своє завдання. Богородиця це своє завдання зрозуміла і якнайкраще його виконала. А що ми?».

Важливо зазначити, що єпископи УГКЦ, які у ці дні зібрані на Синоді у Римі, у навечіря свята Різдва Богородиці разом помолилися Велику вечірню з Литією.

Нагадуємо, що 1 вересня 2023 року УГКЦ в Україні перейшла на новий стиль для нерухомих свят зі збереженням чинної Пасхалії. Таке історичне рішення ухвалив Архиєрейський Синод УГКЦ в Україні на 93-й сесії, що відбулася у Львові-Брюховичах 1–2 лютого 2023 року.

Слідом за УГКЦ в Україні на новий стиль перейшли УГКЦ в Польщі, в Австралії й Океанії, в Німеччині та Скандивії, в Сполученому Королівстві, а також Апостольська адміністратура для католиків візантійського обряду в Казахстані та Центральній Азії.

Традиції на Другу Пречисту або Різдво Пресвятої Богородиці:

Жінки, які не можуть завагітніти, роблять у цей день святкову вечерю та запрошують на неї бідняків, щоб ті разом із нею помолились Богородиці за майбутніх дітей. Також ці жінки неодмінно йдуть ставити свічку в церкві, адже вважається що саме на Другу Пречисту Богородиця чує усі молитви щодо дітей, їх народження, здоров’я та щастя.

Це свято радості, яке супроводжується святковими стравами, такими як м’ясний борщ, печеня, страви із продуктів з городу, голубці, вареники, млинці, випічка.

З цього дня вже можна було йти свататись до дівчат — молодий приходив зі своїми батьками до батьків молодої аби познайомитися та оголосити про свої наміри щодо подружнього життя.

У цей день випікають печиво із буквами Р і Б, що означали Різдво Богородиці, яким пригощають усіх, хто завітав до оселі.

У цей день також було заведено заготовлювати калину, як захист від усіх хвороб.

Заборони на Другу Пречисту:

В цей день не можна займатись брудною роботою: мити та замітати підлогу, прибирати чи вичищати щось, палити сміття тощо.

Не можна брати до рук ножиці та голку, щось, шити, зашивати та проколювати.

У таке світле свято не можна ні з ким сваритися чи злословити — потрібно бути до усіх милосердним та добрим.

Прикмети на Різдво Пресвятої Богородиці:

Якщо день видався ясним, то така погода збережеться до кінця жовтня.

Якщо вранці туман — підуть дощі.

Якщо вранці пішов дощ, то буде лити він ще 40 днів поспіль, а зима буде холодною.

Якщо вранці сонце швидко висушує росу — взимку не варто чекати багато снігу.

Запис Сьогодні Різдво Пресвятої Богородиці за «новим» церковним календарем: традиції та прикмети свята спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це йдеться у заяві Блаженнішого Святослава на сайті УГКЦ, повідомляє Цензор.НЕТ. 

У заяві йдеться, що Глава УГКЦ сподівається на те, що слова Папи Римського були сказані спонтанно і без підтримки імперіалістичних амбіцій Росії. Слова про «велику Росію Петра І, Катерини ІІ, тієї імперії – великої, просвіченої, країни великої культури та великої гуманності» Блаженніший Святослав називає найгіршим прикладом імперіалізму та крайнього російського націоналізму.

Також він зауважує, що існує небезпека, що ці слова можуть бути сприйняті як підтримка того націоналізму й імперіалізму, який сьогодні став причиною війни в Україні.

«Як Церква, ми хочемо заявити, що в контексті агресії Росії проти України подібні висловлювання надихають неоколоніальні амбіції країни-агресора, хоча мали б категорично засуджувати такий спосіб «бути росіянами». З метою уникнення будь-яких маніпуляцій щодо намірів, контексту та висловлювань, присвоєних Святішому Отцеві, ми очікуємо від Святого Престолу пояснення цієї ситуації», – йдетьс в заяві.

Блаженніший Святослав також повідомив, що через кілька днів єпископи УГКЦ візьмуть участь у щорічному Синоді в Римі та матимуть нагоду донести Папі «сумніви й біль українського народу».

Зазначимо, що йдеться про такі слова Папи Римського: «Ніколи не забувайте про спадщину. Ви – нащадки великої Росії: великої Росії святих, правителів, великої Росії Петра І, Катерини ІІ, тієї імперії – великої, освіченої, великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини. Ви – нащадки великої Матінки Росії, крокуйте вперед з цим. І дякую вам – дякую за ваш спосіб бути, за ваш спосіб бути росіянами».

Запис Глава УГКЦ очікує від Папи Римського роз’яснень щодо його русофільських заяв спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Раніше у Церкві Різдва Пресвятої Богородиці, розташованої на проспекті Червоної Калини у Львові, горять вхідні двері, надійшло на оперативну лінію 102 в ніч на 14 квітня близько 4.00. Внаслідок займання були пошкоджені двоє бічних вхідних дверей у храм.

Того ж дня поліцейські затримали зловмисника, причетного до підпалу дверей Церкви. Ним виявився 31-річний мешканець Закарпатської області Ернест Балога.

Згідно з матеріалами справи №464/2378/23, затриманий уродженець м. Ужгород Закарпатської області Ернест Балога має незакінчену середню освіту, не працює, не має постійного місця проживання. Неодружений, має дітей, однак позбавлений батьківських прав щодо однієї дитини, 2020 р.н.

Також вказується, що своїми діями підозрюваний спричинив парафії «Різдва Пресвятої Богородиці» УГКЦ у місті Львові матеріальну шкоду на суму 60 тисяч гривень.

Підозрюваний зазначив, що прибув до Львова кілька місяців тому з наміром заробити кошти жебракуванням. Він зазначив, що не хотів здійснити підпал дверей церкви, але був п’яним і хотів зігрітись. Також підозрюваний категорично заперечив змову з іншими особами.

У ході розгляду клопотання суд врахував відомості про особу підозрюваного. Також взято до уваги те, що щодо Ернеста Балоги Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області розглядається кримінальне провадження за крадіжку. Підозрюваний перебував у розшуку та щодо нього застосовувались приводи.

«Вищенаведені обставини дають підстави для висновку, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв’язку з чим необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде достатнім для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов’язків та запобігання спробам вчинити дії, зазначені в ч.1 ст. 177 КПК України.

Застосування іншого запобіжного заходу за вказаних обставин є недоцільним»,– йдеться у рішенні суду.

Відтак суд обрав запобіжний захід затриманому Ернесту Балозі у виді тримання під вартою шістдесят днів (до 12.06.2023 включно) з можливістю внесення застави у розмірі 214 720 гривень.

Запис Підпал церкви на Сихові: суд відправив під варту затриманого 31-річного закарпатця спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

«Взявши до уваги численні прохання віруючих та провівши попередні консультації із духовенством та монашеством нашої Церкви про назрілу потребу реформи Літургійного календаря УГКЦ в Україні, а також зважаючи на душпастирські рації:

А. УГКЦ в Україні перейти з 1 вересня за новим стилем (початок Індикту) 2023 року Божого на новий стиль для нерухомих свят із збереженням чинної Пасхалії.

Б. Для тих парафій чи поодиноких громад, які відчувають себе ще не готовими до такого кроку (за окремим благословенням єпархіального єпископа), залишити можливість літургійного життя за юліанським календарем на період до 2025 року Божого», — йдеться у 5-й постанові 93-ї сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні, яка відбулася 1-2 лютого 2023 у Львові-Брюховичах.

Запис УГКЦ переходить на новий календар – рішення Синоду спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це пише РІСУ.

1 листопада — особливий день для вірних та духовенства УГКЦ, оскільки цього дня 1944 року помер Митрополит Андрей Шептицький, який очолював Церкву впродовж 44 років.

Загалом вшанування святих у Церкві бере свій початок разом із культом перших мучеників християнської ери. На початку християни відзначали «день народження до неба» (dies natalis), тобто день мучеництва поодиноких християн. Зазвичай, цей день співпадав з днем поховання, тому за загальноприйнятим тоді звичаєм, при їхніх гробах відбувалися трапези. У випадку християн цією трапезою було звершення Євхаристії. На початку спомин святих мучеників був стисло пов’язаний з місцем перебування їхніх останків тіла. Згодом, завдяки взаємному обміну літургійними календарями поміж локальними церковними спільнотами, згадування мучеників якогось одного місця поширюється також на інші церковні округи.

Значне збагачення літургійних календарів споминами dies natalis мучеників спричиняється до того, що у ІІІ-ІV ст. виникає окреме свято всіх Мучеників, оскільки протягом Літургійного року було вже неможливо згадати усіх відомих і безіменних християн, які пролили кров заради Господа та Його Євангелія.

Початок святкування урочистості Всіх Святих у Західній Церкві можна побачити у посвяченні Папою Боніфатієм IV 13 травня 609 (або 610) року колишнього Пантеону, язичницького святилища у Римі, де за давніх часів були зібрані ідоли богів, шанованих у Римській імперії, як церкви на честь Діви Марії та усіх Мучеників. Річниця цього дня відтак щорічно святкується з великою урочистістю.

У наступному столітті Папа Григорій ІІІ (731-741) у базиліці св. Петра посвятив каплицю на честь Спасителя, Його Пресвятої Матері, всіх Апостолів, Мучеників і сповідників Христа та усіх досконалих праведників, які почили по всьому світі. Дата посвячення цієї каплиці невідома, але від того часу в деяких країнах (Англії, Ірландії) починають вшановувати Всіх Святих в день 1-го листопада. У ІХ-Х ст. цей день стає на Заході відомий як урочистість Всіх Святих. Папа Григорій VІІ (1073-1085) остаточно скасовує відзначення цього свята 13 травня, пов’язане з посвяченням Пантеону, і переносить його на день 1-го листопада.

Східна Церква також відзначає свято Всіх Святих. За давньою традицією, що сягає ІV-V ст., Всіх Святих східні християни згадують у Літургії в першу неділю після П’ятидесятниці. Таким чином підкреслюється особливий зв’язок святості з дією Святого Духа в людських серцях. На наступний день після свята Всіх Святих, Західна Церква вшановує пам’ять померлих.

У перші віки християнства поминання померлих обмежувалося родинним колом. Особливими днями молитви за померлих були дні у безпосередній близькості до похорону, а також річниці смерті. Тому якийсь один загальновстановлений день пам’яті всіх померлих християн був для античної Церкви зовсім невідомий.

Такий день народжується у стінах монастирів. До сьогодні в багатьох чернечих спільнотах є звичай згадування поіменно своїх попередників і молитви за них у річницю їхнього відходу до Господа. Отже монастирські мури були добрим ґрунтом для постання перших спільних згадувань померлих. Так, наприклад, на початку IX століття в абатстві у Фульді (Німеччина) було встановлено, що 17 грудня, у річницю смерті їхнього засновника, будуть возноситись молитви за всіх померлих ченців цього монастиря.

Проте справжнє народження поминального дня на Заході пов’язане з іменем абата Одилона з Клюні (відомий бенедектинський монастир у Франції), котрий наказав в усіх підлеглих йому монастирях відзначати 2-го листопада як спомин усіх померлих вірних. У цей час в західній Церкві 1-го листопада вже відзначалося свято Всіх Святих. Тому дата абата Одилона, призначена для спомину усіх померлих християн, має глибокий зв’язок зі святом Всіх Святих.

З монастиря Клюні цей звичай поширився в усій Західній Церкві, яка до сьогоднішнього дня поминає усіх померлих другого листопада, тобто на другий день після урочистого згадування Всіх Святих. У цей день церковні спільноти збираються на цвинтарях для спільної молитви за померлих.

Церква східного обряду, окрім першої неділі після П’ятидесятниці, згадує у своїх молитвах всіх померлих й у неділю після Пасхи, у так звану Провідну Неділю.

Запис 1 листопада – День всіх святих спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це пише департамент інформації УГКЦ.

Предстоятель відзначив, що поза межами України УГКЦ у багатьох єпархіях і парафіях уже давно живе за Григоріанським календарем.

Щобільше, Блаженніший розповів, що коли був єпископом в Аргентині, то відкрив для себе, що в там у нашій Церкві ніколи не було Юліанського календаря. Наші поселенці як тільки туди приїхали, відразу перейшли на Григоріанський.

Так само у країнах нових поселень: в Італії, Португалії, Іспанії, де є цілі родини, які вкоренилися там, переходять на Григоріанський календар. І це абсолютно нормально, бо в цих країнах ми релігійна меншина і потрібно йти в ритм із тим суспільством.

«Але інша ситуація в Україні, – наголошує Блаженніший Святослав. – Тут питання реформи календаря – це питання, яке роз’єднує, а не єднає. І це кажуть представники і православних, і нашої Церкви. Тому я ще не бачу, щоб ми в найближчій перспективі в Україні зробили масштабну календарну реформу».

Глава Церкви вважає, що календарна реформа – це завжди випробування на міцність. «Навіть ті православні Церкви (Болгарська, Грецька), які її зробили, переживали церковні розколи. Адже завжди є групи, які це не підтримують. Сьогодні в нашому суспільстві існує чимало розколів, чимало роз’єднань, тому ми намагаємося не робити штучних кроків, які би могли ще більше поділити наш народ», – зауважив Предстоятель.

Глава УГКЦ порівняв питання реформи календаря із групою прочан, які здійснюють паломництво… У групі завжди є хтось, хто йде спереду, швидше, і ті, хто позаду, а завдання провідника прощі, щоб усі йшли разом.

«Тим, хто дуже хоче швидкої календарної реформи, кажуть: зачекайте, бо не всі встигають за вами. А тим, хто думає, що календар – це догма віри і щось недоторканне, кажуть, що це так. Не відставайте і ви», – додав Блаженніший Святослав. І підсумував: «Ось так ми паломничаємо. Йдемо разом. Вважаю, Церква не втратить авторитету, коли не гнатиметься тільки за якимось ідеями. Ми дбатимемо про добро людей. Будемо чути перших і останніх».

Запис Глава УГКЦ: «Ми хочемо в Україні перейти на новий календар разом із православними братами» спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

12 квітня о 19:00 відбудеться парастас у церкві святих Володимира і Ольги у Стрию (вул. Григорія Коссака, 7а). Похоронні богослужіння розпочнуться завтра, 13 квітня, о 11:00, повідомляється на сайті УГКЦ.

Віра Шевчук майже все життя пропрацювала в музичній школі викладачем класу фортепіано. Розповідаючи про свою маму, Блаженніший Святослав згадує, що перші спогади були пов’язані з цим музичним інструментом.

«До нас додому приходили учні і постійно лунала музика. Навіть коли моя мама займалася справами домашніми, наприклад, готувала їжу на кухні, то завжди в сусідній кімнаті грали студенти на фортепіано», — розповідає глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав також згадує, що мама часто брала його зі собою на роботу, бо не було з ким залишити вдома.

«І всі ті коридори, класи музичних шкіл в Стрию і Самборі, де вона працювала — то був простір, в якому я виростав. Пізніше, коли я ходив до школи, мама мене брала до музичної школи, щоб робити уроки. Собі уявіть — урок музики. Значить, є письмовий стіл, фортепіано, за інструментом сидить студент чи студентка, моя мама біля неї, а я тут поруч роблю уроки. І мама одним вухом слухає, як грає студент, а тут дивиться, що я роблю. І тільки тоді, коли я все зробив, міг збиратися і йти додому», — поділився спогадами про своє дитинство Блаженніший Святослав.

Запис Відійшла у вічність мама глави УГКЦ Святослава Шевчука спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Сьогодні, через карантин такої можливості немає.  Куріальний єпископ Патріаршої курії УГКЦ з титулярним осідком Зігріса Владика Степан Сус у рамках проекту “Зустрічі вітру” фестивалю “Вітер На-Дії”, розповів,чому Страсний тиждень – це час духовної радості,де знайти цю радість на карантині, за що ми можемо бути вдячними сьогодні і чому, на його думку, карантин приведе до храму чимало нових людей. Водночас Владика розповів як відбуватиметься пошанування плащаниці з огляду на карантинні обмеження.

-Як зробити так, щоб карантин був ефективним, стосовно останнього тижня Великого посту?

– Цей час, який зараз є, його потрібно просто пережити. Багато молодих людей, коли приходять до церкви, часто запитують: “А у чому сенс життя?”.Хтось шукає серйозні ідеї, чи має воно сенс, чи немає. Але якщо ми прочитаємо багато мудрих книжок, то часто там можна знайти висновок про те, що зрозумілою є одна річ – сенс життя полягає у тому, щоб це життя пережити і пережити його правильно. Перед карантином ми всі бігли, мали багато різних ідей, планів, дивилися різні апокаліптичні фільми, а тут ми опинилися у реальності, коли весь світ зупинився, коли ми не маємо куди втекти. Ми не маємо можливості закрити двері і сказати: “я за дверима у безпеці, тут нема вірусу, нема проблем”. Ні! Нема куди втекти. Тобто життя нас змусило зупинитися і ця зупинка справді дає нам можливість подумати над нашим минулим, подумати над теперішнім. Про те як це непросто, коли не ти зупиняєшся,а щось зупиняє тебе у цьому житті.  І подумати над тим: “А що далі? Як я далі буду жити? Які мої цінності, плани ідеї? Чому я приділяю більше уваги, а чому менше?”.  І цей останній  тиждень Великого посту, Страсний тиждень – це нагода для усіх нас подумати над тим, яке місце Бог займає у моєму житті. Чи можливо я не мав, не мала часу для Бога? Думала, що я є владикою власного життя, власних планів, власного розпорядку, всього іншого, а тут я зрозумів, що є щось, що може все перепланувати.

І це дійсно є тиждень такий застанови. І є багато питань, на які ми маємо дати відповідь. Не цього тижня, а взагалі, коли закінчиться карантин.

– Цього тижня,в особливий спосіб, варто згадувати шлях,яким ішов Ісус Христос.

– Страсний тиждень – це тиждень, який ми йдемо самі, але разом з Господом, Його Хресною Дорогою, щоб наша дорога стала  не просто моментом нарікань, але розумінням того, що для мене це значить. Я скажу, що у житті завжди є легше йти протоптаною стежкою. Бути християном – це завжди іти протоптаною стежкою за Ісусом Христом. Якщо ми собі це усвідомимо, що ці труднощі, цей стан, переживання, ми будемо переживати,ідучи за Христом,за Спасителем нашим, тоді ми зрозуміємо, що таке Воскресіння. Бо той, хто не прийняв свій досвід випробувань і труднощів, той ніколи не зрозуміє, що таке Воскресіння. Перемога добра над злом, життя над смертю, над усім тим, що справді для нас усіх є цінним і вчить це життя правильно відчувати.

-Як правильно прожити цей тиждень?

-Треба пережити у духовній радості. Яка полягає, перш за все у тому, що ми не є самі. Бо зараз справді багато людей сидять у чотирьох стінах самі. Добре ще, коли хтось має якусь тваринку. Але є багато людей, які сидять сам на сам, із своїми думками. І це дуже складно залишитися наодинці із собою, краще зрозуміти себе самих. Краще говорити завжди про інших людей,їх обмовляти, а тут ми маємо нагоду побути сам на сам із собою, але водночас бути з Богом. І я часто згадую про те, що ми проходимо “зону турбулентності”, коли трясе. Але її ми проходимо не зупиняючись, це є рух. Важливо усвідомлювати, що я не є сам, не є самою. Це новий досвід. Можливість зрозуміти, що я не все у житті можу тримати у своїх руках, є речі, над якими немає контролю. Зупинилися літаки, не їздять маршрутки,  людей на вулиці немає. І потрібно просто прийняти цю дійсність для того, щоб пізніше відчути радість свободи, можливості піти у кафе, випити спокійно кави, поговорити з друзями,обійняти їх.  Це можливість також зрозуміти зараз, чого мені не вистачає, що моє життя робить цікавим.  Зараз у чотирьох стінах я усвідомлюю, що без цих людей, без друзів, спілкування , життя не є повним. І це також можливість подякувати за ті чудові миті, які ми пережили. Адже торік ми сиділи на вулиці у цей час, пили каву,ділилися різними думками. Ми сумуємо за цим. І цей смуток спонукає подякувати Богові.

– Цей останній тиждень перед Великоднем, ми не можемо приступити до Сповіді, чи можливо можемо? Як діяти,що вчинити у цій ситуації?

– Зараз є такий час, коли ми маємо унікальну можливість сказати Богові усе, що лежить у нас на серці. І це є наша Сповідь. Звичайно, цілком психологічно, ми хочемо комусь розповісти, людина не може все тримати у собі. Ми прагнемо визнати свої гріхи перед Богом і почути слово : “Я тобі прощаю”. Якщо нас хтось прощає, то це означає,що нас хтось любить.  А Бог нас любить! Зараз Церква запрошує нас отримати прощення у такий духовний спосіб, помолившись, визнати свої гріхи, а згодом, коли все стане окей, то прийти до Церкви і все ж таки посповідатися. Ми маємо внутрішньо знайти можливість визнати свої гріхи, зробити собі іспит сумління десь ввечері, подумати над своїми помилками, про своє минуле і теперішнє. І сказати, що я каюся, і готовий над цим працювати, щоб більше це не повторювалося.  Ми всі можемо цю Сповідь зараз пережити і працювати над собою, щоб надалі наше життя стало краще.

-Цього року, Великдень нас застане в умовах карантину, до цього потрібно буде якось готуватися, попереджувати бабусь, дідусів про те, що до Церкви не йдемо, долучаємося онлайн. Як це робити, але перш за все хотіла б почути про Плащаницю.

– Однозначно, період є особливий і Церква нас запрошує до стриманості, щоб ми поважали людей, які можуть заразитися. До сьогодні науковці, не знають як цей вірус діє. Але менші комунікацїі, сприюять тому, щоб вірус менше поширювався. Тому Церква запрошує усіх залишатися вдома.  Є онлайн-трансляції, які дозволяють людям долучитися до Богослужінь. Я би хотів звернутися до тих людей, які ніколи до Церкви не ходили, для яких двері  церкви були закриті і вони можливо навіть не намагалися їх відкрити. Зараз через онлайн-трансляції, вони можуть побачити храми зсередини, трансляції Літургій. І вони можуть помолитися. Я сподіваюся, що навіть такі обставини, привернуть до Церкви до Бога, багатьох людей, зокрема нашу молодь, яка живе зараз у онлайн-просторі і користає з таких засобів комунікації. Паску ми будемо освячувати вдома. Дуже гарно нам це показали наші брати римо-католики, і греко-католики, які святкували Великдень за Григоріанським календарем, вони поставили пасхальний кошик у себе на столі,ввімкнули  Пасхальну Літургію і після цього мали нагоду почути молитву-благословення пасок, пасхальних кошиків. І таким чином, страви були освячені. І голова родини, покропив пасхальний кошик і почитав молитву за родинним столом. І думаю, що ця ситуація сьогодні, це нагода по-іншому побачити ці свята і маємо нагоду більше бути в колі родини, бути разом і радіти тому, що все ж таки Господь Воскрес із мертвих і дарував нам радість.

Оригінал.

Запис Сказати Богові усе, що лежить на серці – це наша Сповідь під час карантину спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

Про це повідомляє Leopolis.news з посиланням на ефір Тvoemisto.tv.

За словами синкела у справах монашества Львівської архиєпархії УГКЦ о. Юстин Бойко, у Лаврі сьогодні мешкає лише 4 монахи, хоча колись тут діяли іконописна школа та сирітські доми.

«Свято-Іванівська Лавра перед війною була величезною обителю, яка налічувала понад 30 монахів і мала 5 сирітських домів. При Лаврі виховувалося приблизно 50 осіб. Монахи жили своїм життям – молилися і працювали. Серед тої праці вони мали різні напрямки, наприклад, діяла іконописна школа. Тепер, коли я говорю про відродження та розвиток Свято-Іванівської Лаври, то маю на увазі, щоб Лаврі надали можливість повноцінно приймати монахів», – каже о. Юстин Бойко.

Наразі, за словами отця, монастир може прийняти таку чисельність монахів, яку дозволяє їм обитель. Тому Музей просять, щоб він збудував собі новий корпус, а монахам віддав старий, де є фрески.

Кожен з монахів, який проживає на території Лаври, отримує богословську, етнографічну чи інші освіти. При монастирі зараз провадять парафію, там діє катехитична школа. Ще раніше спільно з Музеєм народної архітектури і побуту організовували спільні акції з мистецьких курсів для дітей, курси плетіння з соломи, малювання на склі.

Довідка:

Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ заснована грамотою митрополитом Андреєм Шептицьким у 1927 році. Для потреб лаври він передав монахам Студитам у власність придбані ним спеціально для цієї цілі землі, а також будинок, який незабаром був розбудований і достосований до монастирських потреб. За задумом митрополита, основною місією монахів мала стати молитва і праця. Остання полягала в тому, щоб навчати молодь, особливо хлопців, практичних ремесл, зокрема, іконописного мистецтва.

Аби монастир міг виконувати свою місію, постала потреба у монастирській святині. Спочатку хотіли будувати власну церкву. Однак, за порадою директора Національного музею Іларіона Свєнціцького та мистецтвознавця Михайла Драгана, митрополит Андрей у 1930 році вирішив перенести до Свято-Іванівської Лаври церкву св. Миколая зі села Кривки, що на Турківщині, яка була збудована у 1763 році. 7 липня 1931 року відбулося освячення її на новому місці, при якому її було віддано під покров Премудрості Божої.

Таким чином ця церква стала центральним храмом Свято-Іванівської Лаври, а також одним з улюблених місць у Львові, де збиралася львівська молодь та інтелігенція.

Запис У Львові на території «Шевченківського гаю» хочуть відродити монашу школу спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..

З подивом дізнався, що МОЗ та головний санітарний лікар Львівщини, вимагають припинити богослужіння у церквах, як головну причину розповсюдження корона вірусної інфекції на Галичині. Що це – війна влади проти Церкви?

Невже чиновники та високопосадовці не помічають скупчення людей в нічних клубах? Щоб зрозуміти всю абсурдність заяв чиновників, достатньо глянути на фото з засідань у Львівській обласній державній адміністрації (https://loda.gov.ua/news?id=52754). Жодної людини в масці. Можливо саме ці люди і є причиною росту захворюваності на Львівщині? Якщо представники влади не дотримуються карантину, то чому вони мають право вимагати це у простих людей, тим паче забороняти людям проводити богослужіння?

Я вважаю такі заяви з боку МОЗ та посадовців ЛОДА нічим іншим, як тиском влади на Церкву. Якби ті самі чиновники ходили в Церкву, то, можливо, таких безглуздих заяв не робили. Замість того, щоб професійно виконувати свою роботу, запобігати поширенню вірусу, ці люди займаються тим, що постійно шукають крайніх.

Запис Чи має влада право заборонити богослужіння, якщо сама не дотримується карантину? спершу з'явиться на Perets.media: онлайн видання Перець - новини про Україну, Львів та світ..