Начальник управління «Секретаріат ради» Юрій Лукашевський днями втрапив у гучний скандал — скориставшись відсутністю секретаря ради, разом з міським головою Андрієм Садовим провернув аферу з розподілом бюджетних коштів на 2021 рік – “Вголос“.
Спершу сам мер підробив документи, щоб наділити Лукашевського правом підпису, а тоді уже Лукашевський в терміновому порядку підписав кошторис і відправив його в казначейство. Коли про це стало відомо, депутати Львівської міської ради звернулися із заявами у Нацполіцію та Прокуратуру Львівщини — вимагали відкрити провадження через порушення Лукашевським відразу двох статей Кримінального кодексу (перевищення службових повноважень і зловживання владою).
Щойно скандал став публічним, «Вголос» зателефонував Лукашевському, щоби почути його позицію. Втім, чиновник відмовився будь-що коментувати. Однак, минуло декілька днів — і він раптом виступив із заявою у «Фейсбуці»: назвав усі звинувачення безпідставними та звинуватив депутатів у брехні.
Відповідь не забарилася. За кілька годин юрист, депутат від «Європейської солідарності» Юрій Ломага оприлюднив усі деталі афери чиновників, а також пояснив її суть. Як з’ясувалося — у такий спосіб Садовий з Лукашевським вирішили протягнути чергову виплату багатотисячних премій частині своїх підлеглих…
З огляду на резонансність і особливий цинізм ситуації, ми спробували розібратися — хто ж такий Юрій Лукашевський, теперішній видний депутат від «Самопомочі» та один із передових членів команди Садового? І здивувалися. Бо, виявляється, цей, на перший погляд — порядний і скромний чиновник, не гребує міняти партії, як шкарпетки, і має усі ознаки звичайного кар’єриста, яких завжди можна знайти у кабінетах чиновників середньої руки.
«ПОРА» В ПОЛІТИКУ
Юрій Лукашевський прийшов в «Секретаріат ради» ще у 2007 році, до цього кілька років пропрацювавши продавцем. І одразу — на посаду начальника відділу громадського партнерства. Як наслідок, виключно в міській раді він працює вже 13 років поспіль, системно перетворюючи на свій колишній відділ громадського партнерства підконтрольний сьогодні «Секретаріат ради». Та про все по-порядку.
Перші три роки на посаді Лукашевський був тісно інтегрований з партією «Пора». Саме середовища цієї політсили в каденції ЛМР 2006-2010 років пролобіювали створення відділу у складі секретаріату, який мав стати комунікатором з активними громадськими середовищами міста та взяти під контроль громадські слухання щодо всіх питань, які вирішує міська рада. Натомість Лукашевський ситуацію оцінив дещо по-іншому. Чиновник раптом зрозумів, що свій відділ і своє становище він зможе використовувати для тісного налагодження особистих зв’язків із різноманітними громадськими об’єднаннями, щоб потім на цьому грунті розпочати власну політичну кар’єру. От і почав це робити. Були підлеглі, були бюджетні гроші на відділ і його потреби — було бажання задовольнити потреби власні.
У 2010 році Лукашевський вперше спробував свої сили на виборах саме від «Пори», успішно погравши на окрузі № 17 до Львівської міської ради. Оговтавшись від поразки, чиновник покинув партію, мабуть, розуміючи, що її перспективи аж ніяк не збігаються з його кар’єрними інтересами. А кар’єра, як бачимо, була понад усе.
«УДАР»НИЙ ЮРІЙ
У політичних «холостяках» Лукашевський протримався не дуже довго. Вже у 2011 році він почав працювати з «Ударом» Віталія Кличка, а згодом навіть очолив Сокальську районну організацію цієї партії. Паралельно — разом з партійцями у Сокалі взявзя активно флешмобити по соцмережах на тему прибирань та відзначення різних свят. З ними ж у 2014-му навіть побував на Майдані і…різко зник з цієї партії. Припинилась активність, припинились пости у соцмережах, у 2014-2015 році Лукашевський взагалі нікуди не балотувався. Причиною знову стала кар’єра. Її розвиток вже не передбачав ніяких «Ударів».
Саме після Майдану відбулась знакова подія в житті Лукашевського, яка й спровокувала його прихід вже у третю (!) партію — плідна співпраця з нинішнім партійним «босом» Андрієм Садовим.
«САМОПОМІЧ» І ПРИВАТИЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКОГО БЮДЖЕТУ
У 2015 році вірний слуга Садового і тодішній начальник управління «Секретаріат ради» Любомир Зубач пройшов у Верховну Раду, поповнивши ряди фракції «Самопоміч». Як наслідок — у Садового виникла реальна проблема: на ключовий пост в міській раді довелося шукати нового слугу, який буде таким же вірним і так само «безвідмовно» контролюватиме «правильний» документобіг та організацію сесій. Адже втратити контроль над такою посадою — все одно, що бути спікером Верховної Ради, не маючи доступу до підготовки законопроектів… І пошуки такої людини для Садового закінчились успішно. Лукашевський з великим задоволенням погодився на цю роль. Втім, при цьому йому поставили ультиматум: ніяких «Ударів» і сторонніх партійних проектів, ти — наш, повністю наш і працюєш на нас. Лукашевського Садовому рекомендував особисто Зубач. І ми бачимо, що саме помічником народного депутата Зубача у 2015-2019 роках був Лукашевський. Зі всіма попередніми партійними проектами він, звісно, одразу ж завершив.
До 2017 року Лукашевський пробув на посаді начальника з приставкою «в.о». і, успішно пройшовши цей тест, був призначений Садовим вже повноцінно. Ще б пак! За два роки він усунув тодішнього секретаря міської ради Анатолія Забарила від усіх впливів на процеси, перетворивши його навіть не на «британську королеву», а на мармуровий пам’ятник. Про кожну нову ухвалу молодий чиновник доповідав особисто Андрію Садовому, не гребуючи щедро описувати — чиє це питання, хто за цим стоїть і скільки з цього «скроїти» можна собі. Тим часом саме управління «Секретаріат ради» він переформатував на велику філію адміністрації міського голови, яка займається громадським бюджетом, знецінивши при цьому головну суть органу — бути основною організаційною структурою для ефективної роботи депутатів.
З громадським бюджетом взагалі вийшло особливо цікаво. Лукашевський банально приватизував ідею, яка належала іншим людям, і перетворив себе на ледь не головного її ідеолога. Позитивна річ, де місто дає можливість проектам львів’ян отримувати бюджетне фінансування, стала тісно синхронізованою з Лукашевським і Садовим. Мовляв, он — дивіться, це я, Лукашевський, і мій бос Садовий дають вам можливість побудувати вуличні тренажери чи нове футбольне поле! Дякуйте нам (хоч і за ваші гроші) і голосуйте за нас на виборах! І це спрацювало…
У 2020 році Садовий включив Лукашевського у списки «Самопомочі» до Львівської міської і районної рад, і той в результаті став депутатом у місті.
УПРАВЛІННЯ ХАОСУ ТА ПИЛЯННЯ «БАБЛА»
У самому секретаріаті Лукашевський за період свого правління встиг налаштувати проти себе ледь не всіх працівників. Стабільною є ситуація, коли когось він преміює на 400%, а інших — на 20%. Або взагалі ніяк. Більше того, найбільшим по штату відділ в управлінні є саме колишній відділ самого Лукашевського — відділ громадського партнерства. Там працює третина управління і він займається всім: і проводить постійні комісіі, і пише прес-релізи, і розподіляє громадський бюджет, і навіть організовує сесії. Атмосфера повного хаосу. Але цей формат зовсім не є недоліком для безпосереднього партійного шефа Лукашевського — Андрія Садового. Останньому не потрібен сильний орган, який стане крутим фундаментом для організації роботи депутатів, матиме глибоку експертність і допомагатиме депутатам щодня розкривати нові афери міського голови. Йому потрібен хаос і, відповідно — начальник секретаріату, який цей хаос тримати саме у такому форматі, паралельно перетворюючи управління на додатковий відділ в адміністрації міського голови.
Зрештою, нашому герою вдається це дуже круто. За що Садовий йому дякує не тільки словом і місцем в партійному списку, але й сотнями тисяч премій на рік. За рахунок львів’ян, звичайно — згідно з декларацією за 2019 рік (свіжішої ще не подав), на побігеньках у Садового Лукашевський взяв із бюджету 635 тисяч гривень. Непогані заробітки, погодьтеся!
Як бачимо, щоб досягти успіху у Львівській мерії, не обов’язково сумлінно робити роботу. Досить втратити совість і гідність, навчитися вчасно та вдало «прислужувати» босу — і ти в шоколаді. Ну, а що львів’яни, громада? Як казав вже цитований нами у попередніх матеріалах “великий комбінатор” з відомого твору Ільфа і Петрова, вони “чужі на цьому святі життя”. Далі буде.
