Як не дивно, але навіть за відсутності потужної снігоприбиральної техніки, у Львові зі сніговими заметами давали собі раду. Як свідчить опубліковане 30 грудня 1900 року розпорядження магістрату, прибирання снігу тоді було справою всенародною та обов’язковою.
Власників будинків зобов’язували негайно видаляти крижаний сніг із дахів, що звисав та загрожував падінням на тротуари та вулиці.
“Прибираючи сніг, на тротуарі перед будинком слід розміщувати дерев’яні естакади, закриваючи тротуар, щоб закрити прохід громадян під час цієї діяльності”, – наголошували в магістраті, дбаючи про безпеку пішоходів.
Відповідно до указу міської влади, в зимовий період домовласники повинні були прибирати від снігу, льоду та бруду тротуари біля будинків, а там, де їх немає – вулиці завширшки два метри вздовж їхньої власності.
“Таке прибирання слід проводити вранці та у разі постійного випадання снігу кілька разів на день або в той час, який призначили комісари округу. Сніг, лід і бруд, що зметені з тротуарів, слід складати на половині ширини стічної канави з боку вулиці, а не посередині дороги, щоб не перешкоджати руху возів на вулицях, звужуючи їх. Якщо тротуари замерзають і стають слизькими, власники будинків повинні посипати слизькі місця вздовж своєї нерухомості піском, а у випадку ожеледиці — також попелом”, – давали чітку інструкцію в магістраті.
Сніг із дахів рекомендували скидати у двір, а там, де це було неможливо – на вулиці, але одночасно усім власникам будинків з одного боку вулиці, а не індивідуально.
Кучугури зі снігу збирали в той час у відведених для цього місцях. З власного подвір’я сніг повинні були вивозити власним коштом самі господарі.
“На вулицях, якими проходить кінний трамвай, з усіх будинків будуть скидати сніг з дахів одночасно в призначений день окружними комісарами, з 8 ранку до 11 ранку. Цю діяльність слід ретельно контролювати окружними уповноваженими, які повинні бути присутніми на вулицях, де проходять кінні трамваї, коли сніг падає з дахів”, – йшлося в опублікованому в газеті Kuryer Lwowski розпорядженні.
Рух транспорту у час прибирання снігу повністю припинявся, тільки після завершення робіт на дорогу виїжджали кінні трамваї, які спеціальними плугами прибирали сніг із дороги.
За суворим дотриманням та виконання цих приписів повинні були стежити окружні комісари. Магістрат встановив штрафи у розмірі від 2 до 200 корон (приблизно від 200 до 20 тисяч гривень за нинішніми цінами, – авт.) або покарання у вигляді арешту від 6 до 14 днів.
Попри те, що прибирання вулиць від снігу було справою всенародною, міська влада витрачала чимало коштів на наведення порядку після снігової заметілі.
“Після кількох днів бурхливої хуртовини вчора та сьогодні була перерва, і лише високі снігові замети заважають комунікації на вулицях. Загалом видалення снігу з вулиць Львова залишає бажати кращого, незважаючи на величезні кошти, які на це витрачають. За оцінками експертів, поточна хуртовина обійдеться гміні сумою близько 50 тисяч корон (майже 5 мільйонів гривень, – авт)”, – писала у січні 1907 року газета Kuryer Lwowski.
Треба сказати, що зима 1907 року була однією з найбільш сніжних і спричиняла катаклізми в цілій Центральній та Східній Європі. Тогочасна преса публікувала фото засипаних снігом сільських будинків на Лемківщині, застряглих в кучугурах снігу потягів, які доводилося відкопувати лопатами. На вулицях європейських міст утворювалися справжні снігові барикади.
Снігопади порушували звичний уклад життя у місті і навіть спричиняли дорожнечу на ринках.
“Протягом більшої частини минулої ночі і сьогодні до обіду над нашим містом вирує хуртовина, принесена північно-західним вітром. Від ранку сотні рук робітників та кілька десятків прибиральних машин та вантажівок працюють на вулицях, щоб полегшити трамвайний, колісний та пішохідний рух. Заметіль паралізувала сьогодні ринки міста. З сіл біля Львова селяни привезли дуже мало продуктів, тому ціни сильно зросли. Якщо заметіль триватиме до вечора, міський трамвайний рух буде зупинено, так само, як рух на деяких залізничних станціях. Тільки любителі санок насолоджуються хуртовиною, для них теперішній сніг означає можливість довше займатися улюбленим спортом”, – писала тогочасна газета.
Щоб трохи зекономити на вивезенні снігу, в 1911 році у Львові почали використовувати з цією метою електричний трамвай, який недавно з’явився у місті. Причому роботи з прибирання вулиць велися, як вдень, так і вночі.
“На початку зими до електричних залізничних вагонів будуть прикріплені залізні вантажні платформи, які перевозитимуть сніг з вулиць до Гетьманських Валів (тепер — проспект Свободи, – авт), де будуть 2 великі ями, через які сніг буде викинутий у Полтву. Місто замовило 10 вантажівок для вивезення снігу на заводі “Санок” за ціною 1 470 корон. Кожна машина за один раз забере 168 кубометрів снігу. Нова постанова комуни приносить економію, особливо завдяки швидкості, з якою сніг буде виводитись з вулиць, а також це вигідно фінансово, оскільки прибирання снігу за допомогою цих транспортних засобів на 40 відсотків дешевше, ніж існуючими візками”, – повідомляла тоді газета Kuryer Lwowski.
А вже у 1929 році, коли Львів був у складі польської держави, для прибирання вулиць від снігу застосовували навіть військову техніку. Тогочасне фото з вулиці Стрийської демонструє висоту снігових кучугур попри дорогу, відгорнутих гусеничним танком, на тлі тогочасних автомобілів.
“Ужe кiлькa днiв прaцює y Львoвi гyсeничний тaнк, oблaднaний мoтoрoм пoтyжнiстю 100 кiнських сил, який викoристoвyється для видaлeння бiльших шaрiв снiгy. Koли тaнк їхaв пo вyлицях, тo викликaв нeaбиякe зaхoплeння тa вeликий iнтeрeс y пeрeхoжих”, – повідомляла тогочасна преса.