Учора, 18 грудня, у Львівському історичному музеї презентують унікальний виставковий проєкт «Недоспівана пісня», приурочений до 50-річчя від дня народження відомого на весь світ співака Василя Сліпака.
Повідомили у Львівській ОВА.
Цей виставковий проєкт має на меті вивчення дивовижного таланту, творчості і життєвого шляху співака. Незвичайний талант і харизматична натура якого викликає неабиякий інтерес серед шанувальників музично-вокального мистецтва.
На виставці представили близько 70 предметів, які належали Василю Сліпаку, серед яких театральний одяг і аксесуари, особисті речі співака, предмети військової амуніції, нотні альбоми, театральні буклети, афіші, нагороди, ділове й приватне листування, особисті документи, світлини.
Яскравим акцентом виставки є роботи українських художників, а саме Олега Шупляка, Івана Притули та Олени Гладкової, а також малюнки французької художниці Дельфіни Пресле, якими проілюстрована серія статей про Василя у швейцарському журналі «Heidi.news».
Василь Сліпак – львів’янин, вихованець Львівської Національної академічної чоловічої хорової капели «Дударик», соліст Паризької національної опери, учасник Революції Гідності, волонтер, доброволець ДУК «Правий Сектор», Герой України (посмертно), кавалер ордена «За мужність» I ступеня.
З дитинства Василь захоплювався музикою, хоча й ріс у родині батьків із технічними професіями. Перший професійний досвід отримав, співаючи у Львівському дитячому хорі «Дударик».
У 1997 році Василь Сліпак став солістом Паризької національної опери. Юнак досяг успіху у своїй професії: провів кілька успішних сольних гастролей Європою та отримав приз як найкращий виконавець на Оперному конкурсі Armel та на фестивалі в м. Сеґед (Угорщина) за виконання «Пісні Тореадора» з опери «Кармен».
З початком Революції Гідності у 2013 році Василь очолив волонтерський рух у Франції, організовував різні акції на підтримку активістів Майдану та їхніх дітей, а також збирав кошти та надсилав гуманітарну допомогу.
У 2014 році Василь повернувся в Україну, брав участь в антитерористичній операції на сході України. Він воював у небезпечних зонах бойових дій, як-от: Піски, Донецький аеропорт, Авдіївка.
Після війни Василь планував продовжити кар’єру в Парижі, але 29 червня 2016 року в бою був убитий російським снайпером поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецької обл.).
Після загибелі Василя його родина передала речі до музею визвольної боротьби.
«Ця виставка – не просто про речі, це про пам’ять, яку залишив Василь. Від бірки з пологового до ножа з бойових дій – кожен експонат розповідає про його шлях, сповнений мужності, таланту і любові до України. Василь був людиною світового рівня, співав у Паризькій опері, але своєю громадянською позицією довів, що справжній герой завжди бореться за свою землю. Його приклад – це нагадування нам усім, за що ми досі боремося», – переконаний директор музею Роман Чмелик.
Як розповіла кураторка виставки Ольга Руденко, це найбільша меморіальна колекція у фондовій збірці Музею – близько 300 експонатів. Це перша така виставка.
«Василь мріяв стати професійним вокалістом, і його мрія здійснилася: після першого виступу у Львові в 1994 році він у 1997 став солістом Паризької опери.
Коли почалася Революція Гідності, Василь, перебуваючи за кордоном, підтримував Україну, як міг, – українська символіка й музика стали його постійними атрибутами. А коли настала війна, він змінив ліжко на бліндаж і вирушив на Схід, де, за його словами, твориться історія України.
Щороку відбувається маратон пам’яті на річницю його загибелі – їх уже було 8. Також щодва роки проходить Міжнародний конкурс імені Василя Сліпака, який об’єднує таланти з усього світу й продовжує його мистецьку та громадянську спадщину.
Я вже 8 років займаюся збереженням його пам’яті й не перестаю дивуватися: ця людина жива – Василь у наших серцях, у нашій пам’яті, у справах, які він надихнув нас продовжувати», – підсумувала Ольга Руденко.
