Український політик, львів’янин Ігор Васюник розповідає про ефективний досвід боротьби Естонії з «руським миром» та російськими скрєпами. Туди він їздив вивчати досвід роботи міського громадського транспорту, а в результаті дослідив історичні паралелі між нашими країнами.
Естонія як і Україна мають схожу складну історію перебування у складі Російської імперії. Приблизно в один час у 1917 р. розпочали відродження своєї державності, а після більшовицького перевороту та їхнього наступу на національні рухи проголосили свою незалежність. Українська Народна Республіка 22 січня 1918 р., а естонці 24 лютого 1918 р.
Однак, нам вдалось проголосити незалежність, але не вдалось її утвердити в 1918-1921 рр. Естонцям вдалось це зробити і їхня незалежність протривала до літа 1940 р., до часу радянської окупації на початку Другої світової війни. Цих 22 роки міжвоєнної незалежності відіграють важливу роль для Естонії. В кінці 1980-х років українці і естонці почнуть втікати з тоталітарної радянської держави. У серпні 1991 р. ми проголосимо свою незалежність, а естонці – відновлять.
Зараз Україна та Естонія – дві незалежні держави з потужними національними рухами. Дві держави, які досі знаходяться під сильним російським тиском. Дві держави, які по-різному засвоїли складні історичні уроки для подолання тоталітарної спадщини.
Україну, на жаль, під впливом сильної проросійської агентури в політиці втягнули у не свою гру – «МЫ ЖЕ БРАТЬЯ». Як наслідок – окупація і вторгнення російських військ на територію вже незалежної України, анексія Росією українського Криму.
Натомість вся Естонія і кожен естонець завжди сприймали Росію як окупантів і добре вивчили інструменти впливу Росії (а саме – питання мови та маніпуляції історичними фактами).
Естонія одразу обрала європейський курс розвитку і зараз є членом ЄС та НАТО. В Естонії немає «50 відтінків сірого», а є чорне або біле щодо історичних і мовних питань, які прямо стосуються захисту національних інтересів Естонії. Мені вистачило трьох днів перебування в Естонії, щоб відчути це настільки чітко.
В Естонії (як і в Україні) проживає дуже багато етнічних росіян. Вони користуються в побуті лише російською мовою, погано або взагалі не знають естонську. Я просто пройшовся різдвяним ярмарком в історичному центрі Таллінна, таке враження, що в Москву приїхав – стільки росіян.
Але! Багато росіян, які народились в Естонії і все життя там живуть – не є громадянами Естонії та мають лише російські паспорти.
Причина в тому, щоб отримати громадянство Естонії ти повинен:
- Знати державну естонську мову! І не на побутовому рівні, а скласти іспит.
- Скласти екзамен на знання Конституції Естонії та історії Естонії.
Не мільйони й політичні впливи допомагають отримати громадянство Естонії, а знання державної мови, Конституції та історії цієї держави.
І ось тут починається «непреодолимая» проблема для власників російськомовної щелепи і носіїв «русских скреп». Більшість росіян, які народились в Естонії, навіть не намагались вчити мову держави (естонську), у якій живуть.
«А зачем нам. Здесь и так все понимают русский», – говорить подружжя, відповідаючи на моє питання чому вони все життя живуть в Естонії і не мають громадянства цієї держави. Його батьки переїхали в Естонію під час олімпіади ‘80 і він пішов там в перший клас, вона – взагалі народилась в Естонії. Їхні діти народились в Естонії. І вони НЕ збираються вчити естонську.
Остаточно мене добили тим, що виявляється складати іспит з історії для отримання громадянства цим росіянам «не позволяют принципы». І знаєте які?! Виявляється естонці чітко вимагають під час іспиту з історії сказати, що Росія ОКУПУВАЛА (не визволила!) Естонію. А носіям «русского мира» заважають це сказати їхні «принципы»!
Це злам на генетичному рівні, не інакше! Москаль – він і в Африці москаль.
В Естонії є лише одна державна мова – естонська. Всі інші, в тому числі мови національних менших – це іноземні мови. Самі естонці дуже добре знають російську (щоб знати мову ворогів?), але на побутовому рівні і на роботі користуються естонською. Ви не зустрінете естонця, який говорить щоденно в побуті російською мовою. І тим більше ви ніколи не зустрінете такого поняття як «російськомовний патріот Естонії» як виправдання небажанню знати/ користуватись державною естонською мовою.
Ось так, дорогі друзі, естонці разом з обов’язковою вимогою знання державної мови і визначенням «Росія-окупант» одним махом відсікають носіїв «русскаго мира». Відсікають від займання будь-яких управлінських посад як на державному, так і на місцевому рівнях. Саме тому росіяни, будучи найчисельнішою нацменшиною в Естонії, мають менше можливостей для кар’єрного росту. Бо не бажають знати естонську і скласти іспит з історії країни, в якій вони живуть.
Вам це нічого не нагадує? Ніяких паралелей з Україною?
Росія під виглядом захисту російськомовного населення ввела війська в Україну. А ми, українці, лишень весною цього року в парламенті ухвалили закон про державну українську мову. Досі в парламенті «російськомовні щелепи» не можуть нормально говорити державною мовою і просувають інтереси Росії-окупанта. Та що там…ще пару років тому Львів проводив акцію «ЛьвОв гАвАрит по рускі». А сьогодні розбираємось за що ж насправді звільнили вчительку української мови в приватній львівській школі: за скаргою російськомовних батьків чи за поламану годівничку?
Українці, нам теж раз і назавжди треба зрозуміти, що толерантність може бути і на межі з втратою незалежності…Можливо час впровадити на отримання українського громадянства (а ще краще провести підтвердження українського громадянства) іспит із запитаннями: «чий Крим?», «хто здійснив військове вторгнення в Україну в 2014 році?», «хто окупував Луганську і Донецьку області України?», «яка війна ведеться на території України з 2014 року?»