Коли ми гортаємо стрічку новин у Facebook чи переглядаємо відео в TikTok, нам здається, що це просто частина повсякденного життя. Проте сьогодні Інтернет — це не лише простір для спілкування чи розваг. Це — нове поле бою, де ворог воює не зброєю, а словами, зображеннями, коментарями та маніпуляціями. Соцмережі стали ареною, на якій точиться невидима боротьба за свідомість людей.
Російська пропаганда давно зрозуміла: щоб послабити Україну, не обов’язково бити по містах — достатньо бити по довірі. Саме тому ворог активно використовує соцмережі як інструмент впливу.
Під виглядом звичайних користувачів працюють тисячі ботів, які поширюють дезінформацію, провокують сварки у коментарях, сіють страх і недовіру. Вони створюють ілюзію «суспільної думки», намагаючись змусити людей сумніватися у своїй державі, армії та майбутньому.
Одна фейкова сторінка може мати більший ефект, ніж сотня фальшивих газет. Адже у соцмережах ми бачимо знайомі обличчя, довіряємо «сусідам», «друзям», «очевидцям». А ворог цим користується: запускає неправдиві «новини», вириває з контексту відео, поширює панічні чутки. Особливо активно такі кампанії проводяться під час криз — коли люди втомлені, налякані чи розгублені.
Проте головна мета цих атак — не просто дезорієнтувати, а роз’єднати. Коли українці сваряться між собою у коментарях, коли перестають довіряти офіційним джерелам і починають шукати «приховану правду» на сумнівних каналах, ворог досягає свого. Йому не потрібно завойовувати територію — він хоче завоювати наші думки.
Що ж робити? Перш за все — бути уважними. Не вірити першому-ліпшому посту, навіть якщо він здається правдоподібним. Перевіряти джерела, звертати увагу на мову повідомлення, уникати емоційних репостів. І головне — не давати ворогу перетворити наші акаунти на знаряддя його інформаційних атак.
Інтернет — це сила. Він може бути зброєю, але може бути й щитом. Усе залежить від того, як ми ним користуємося. І якщо кожен з нас навчиться розрізняти маніпуляції, перевіряти факти й мислити критично, то навіть у цій невидимій війні ми залишимося непереможними.
Марко Мельник.
