Сьогодні, 1 листопада, на Львівщині відбуваються заходи з нагоди відзначення 103-ї річниці утворення Західноукраїнської Народної Республіки.
Про це повідомила пресслужба Львівської ОДА.
Зокрама, представники влади та громадськості поклали квіти до Меморіалу воїнам Української Галицької Армії, а також до могил Дмитра Вітовського – Держсекретаря військових справ ЗУНР, Михайла Галущинського – коменданта Січових Стрільців, Олександра Тисовського – керівника і засновника «Пласту», Северина Левицького – воїна УГА, які поховані на Личаківському кладовищі.
«Синьо-жовтими прапорами замайоріла Львівська ратуша 1 листопада 1918 року. А за нею і всі інші важливі урядові установи краю. 103 роки тому Львів проголосив Західноукраїнську Народну республіку. У цей же та наступні дні українські активісти і підрозділи Українських січових стрільців перейняли владу у Станіславові, Тернополі, Золочеві, Сокалі, Раві-Руській, Коломиї, Снятині, Печеніжині, Бориславі та інших містах і містечках Галичини.
«Волею українського народу утворилася на українських землях Австро-Угорської монархії Українська Держава. Найвищою державною властю Української Держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обняла владу в столичнім місті Львові і на цілій території Української Держави», – такі слова відозви Української Національної Ради.
Для всіх наступних поколінь – і тих, які були, і тих, які будуть після нас, дуже важлива ця перемога. І як приклад тактичних вольових дій, і як приклад великих особистостей, котрих ми маємо за взірець. Саме маємо, як показує новітня історія України. Хай не бракне нам, як і їм, рішучості, твердої певності і віри в Україну. Дай, Боже, нам сил іти лише вперед, відповідати за свої дії і відстоювати свою державу на рівні дипломатії та на полі бою!!”, – зазначив голова Львівської ОДА Максим Козицький.
Опісля вшанували пам’ять Президента Національної Ради ЗУНР Євгена Петрушевича та Героїв, загиблих під час проведення антитерористичної операції/операції об’єднаних сил на сході України, на полі почесних поховань № 76 – до їх могил поклали квіти. Також учасники заходу взяли участь у поминальній панахиді.
Довідка (за матеріалами Українського інституту національної пам’яті).
1 листопада 1918 року у Львові розпочалося повстання, метою якого було встановлення української влади на західноукраїнських землях, що увійшло в історію під назвою “Листопадового чину”. Внаслідок чого проголошено Західноукраїнську Народну Республіку.
“Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки”, – емоційно виголосив Дмитро Вітовський під час засідання Української Національної Ради та Військового Комітету увечері 31 жовтня.
На уламках Австро-Угорської імперії, що зазнала поразку у Першій світовій війні, поляки, чехи, словаки проголосили національні держави. Влада новопроголошеної Польщі заявила про включення Галичини до складу своєї держави. Зі згоди Антанти була створена Польська ліквідаційна комісія, яка мала б шляхом збройного виступу захопити владу у краї. Тим паче, що адміністративні посади у Східній Галичині займали поляки. Для реалізації цих планів на 1 листопада було заплановано приїзд комісії до Львова.
Дмитро Вітовський (1887 – 1919). Сотник Легіону Українськиї Січових Стрільців, полковник УГА, державний секретар військових справ ЗУНР.
31 жовтня представники Української національної ради та Центрального військового комітету на чолі із сотником Дмитром Вітовським зібралися у львівському Народному домі для прийняття рішення. Вітовський переконав зібрання негайно, не чекаючи приїзду ліквідаційної комісії, перебрати владу в місті на себе.
Військовий комітет перейменовано в Українську генеральну команду, яка стала керівним центром повстання. Штаб розташовувався у Народному домі.
Повстання розпочалося о 4–й годині ранку. Українські частини, які нараховували 60 старшин і 1400 вояків, зайняли ратушу, намісництво, головну пошту, вокзал, банк, летовище. Над ратушею і намісництвом підняли синьо–жовтий прапор.
Того ж дня Дмитро Вітовський відрапортував про те, що влада у Львові повністю перейшла до УНРади.
Майже безкровно українська влада була встановлена в Станіславі, Коломиї, Снятині, Жовкві. В деяких містах це відбулося завдяки збройним виступам місцевих жителів.
Уже надвечір 1 листопада польські військові організації підняли повстання. Почалися вуличні бої.
Попри утворення українського уряду та проголошення ЗУНР, збройне протистояння між Українськими Січовими Стрільцями та польськими вояками призвело до польсько-української війни.
