Головний чиновник львівської Ратуші настільки ошелешений петицією від адвоката Андрія Петришина із перспективою позбутися посади міського голови, що небавом, так вбачається, навіть може втратити здоровий глузд.

На ухвалу Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, оголошену 10 грудня 2025 року щодо зобов’язання опублікувати петицію Андрія Петришина, мер Садовий зі своїми радниками надіслав 19 грудня 2025 року вимогу, щоби Верховний Суд скасував свою ухвалу. Верховний Суд ухвалу продублював для тих, хто з першого разу не розуміє.

У квітні 2021 року Андрій Садовий заявив, що в Галицькому районному суді Львова він зумів «нагнути» НАЗК – скасувати їхні 14 адміністративних протоколів про корупцію. НАЗК склало ці протоколи на Андрія Садового за його масове звернення до депутатів Верховної Ради, керівників низки правоохоронних структур і президента з метою захистити Інну Свистун, чиновницю його адміністрації, яку досудове слідство звинуватило у посадовій недбалості. НАЗК зазначило, що під час свого звернення до всіх і вся Андрій Садовий не повідомив, що свої листи-звернення писав, перебуваючи в обставинах конфлікту інтересів. Адже Інна Свистун є кумою Андрія Садового, а всі в Україні знають, що кума іноді буває навіть по-родинному ближча, ніж дружина.

Вийшовши з Галицького суду з гордо піднятою головою, міський голова запевнив, що студенти юридичних факультетів усієї України будуть ретельно вивчати і конспектувати його неповторну звитягу в суді.

Дуже сумнівно, щоби поважаючий себе викладач юридичного факультету рекомендував своїм студентам вивчати виправдання Андрія Садового у виконанні судді Мироненко-Фролової. Надто вже не суттєвий прецедент. Натомість судова справа «Андрій Петришин проти Андрія Садового» буде заслуговувати для щонайменше ознайомлення з нею на юридичних факультетах.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів (Олесі Радишевської, Вікторії Мацедонської та Михайла Смоковича) Касаційного адміністративного суду 10 грудня 2025 року відмовив Андрієві Садовому відкрити касаційне провадження з метою відмінити рішення Львівського окружного адміністративного суду (28 квітня 2025 року) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (06 листопада 2025 року) стосовно ініціативи розмістити петицію. Іншими словами, суд ухвалив, що громадський діяч Андрій Петришин має громадянське право ініціювати публікацію петиції на офіційному сайті Львівської міської ради, а натомість Андрій Садовий має чиновницький обов’язок розмістити петицію Андрія Петришина, а не впиратись, саботуючи посадові обов’язки міського голови.

Схоже, що ухвала Верховного Суду не знайшла у Ратуші розуміння, тож чиновники вирішили або повторно подати касацію, або оскаржити вище зазначену ухвалу Верховного Суду, що і зробили 19 грудня 2025 року.

Відтак 7 січня 2026 року та сама колегія Касаційного адміністративного суду (Радишевська, Мацедонська, Смокович) повторила свою минулорічну ухвалу від 10 грудня, проте цього разу скерувала її не абстрактно адміністрації Андрія Садового, припускаючи, що в Ратуші перебувають адекватні чиновники, а конкретно –  у  департамент «Секретаріат ради».

Судді покладають великі сподівання, що в колективі цілого департаменту знайдеться бодай одна притомна особа, яка зуміє прочитати процесуальний документ Верховного Суду, осмислити його, а потім зреферувати Андрієві Садовому і доступно йому пояснити, що ухвала Верховного Суду набуває законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

У підсумку судової боротьби за розміщення петиції про висловлення недовіри Андрієві Садовому та відсторонення його  від посади міського голови маємо:

• 28 квітня 2025 року – Андрій Садовий програв судову справу (Львівський окружний адміністративний суд, суддя Роман Брильовський);
• 6 листопада 2025 року – Андрій Садовий вдруге програв судову справу (Восьмий апеляційний адміністративний суд, головуюча суддя Оксана Гінда);
• 10 грудня 2025 року – Андрій Садовий втретє програв судову справу (Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, головуюча суддя Олеся Радишевська);
• 7 січня 2026 року – Андрій Садовий вчетверте програв цю саму судову справу (Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, головуюча суддя Олеся Радишевська).

Ось що будуть вивчати студенти юридичних факультетів, а не скасування 14 адміністративних актів НАЗК у Галицькому суді Львова. Водночас, навіть важко припустити, як майбутні юристи  класифікують чиновника, який стає на граблі, отримує руків’ям добрячий гепак у чоло, але продовжує і далі наступати на ті ж самі граблі. Синонімічний ряд такої класифікації розлогий, наче український степ.

Тепер Ігор Титла, керівник Управління забезпечення примусового виконання судових рішень у Львівській області, може із чистою совістю і посадовою дбайливістю піти у Ратушу і виконати подвійну ухвалу Верховного Суду України стосовно розміщення на сайті адміністрації міського голови петиції з метою збору голосів львів’ян про висловлення недовіри Андрієві Садовому та відсторонення його від посади міського голови.

Сьогодні настав догідний час урешті відсторонити недбальця Андрія Садового від посади міського голови, адже він зганьбив Львів, ставши загальноукраїнським популістом. Як справедливо наголосив Максим Козицький, очільник Львівської обласної державної адміністрації, безцеремонний популізм Андрія Садового не додає львівській громаді жодного кіловата в електричну мережу і жодного генератора у медичний заклад.

Ярослав ЛЕВКІВ, Leopolis.news